Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (ПАТ «Центренерго») на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/14994/24 за позовом ПАТ «Центренерго» до Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області про скасування рішень щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки та затвердження проєкту землеустрою.
ПАТ «Центренерго» оскаржило такі рішення Слобожанської селищної ради з тієї підстави, що відведена відповідачем земельна ділянка є частиною більшої земельної ділянки, наданої ПАТ «Центренерго» у постійне та безоплатне користування на підставі державного акта на право користування землею.
Суди першої та апеляційної інстанцій закрили провадження у справі відповідно до частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшовши висновку, що спірні правовідносини не стосуються здійснення відповідачем владних управлінських функцій, а основне питання спору зводиться до визначення права позивача на користування земельною ділянкою.
Верховний Суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на розгляд до суду першої інстанції, наголосив на тому, що при визначенні юрисдикції адміністративного суду необхідно враховувати не лише те, хто є сторонами правовідносин, але й сутність (характер) цих правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а приватноправові відносини відрізняються наявністю передусім майнового або немайнового (особистого) інтересу учасника.
Відповідно до частини другої статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди — у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду, повинна бути засвідчена нотаріально.
Недотримання цієї процедури може мати наслідком визнання подальших дій органів місцевого самоврядування протиправними та скасування їхніх рішень.
У справі, що розглядалася, земельна ділянка, щодо якої відповідач приймав оскаржувані рішення, за твердженням позивача, використовується для забезпечення постачання технічної води з річки Сіверський Донець для виробничих потреб Зміївської ТЕС, а речове право на ділянку не було набуто іншою особою.
Однак суди попередніх інстанцій не встановили, чи була земельна ділянка, щодо якої Слобожанська селищна рада ухвалювала оскаржувані рішення, раніше передана ПАТ «Центренерго» у постійне користування, та не перевірили дотримання процедури позасудового врегулювання вилучення земельної ділянки в разі її перебування у постійному користуванні позивача, а також відповідність дій відповідача вимогам статей 149 та 150 ЗК України, що регулюють порядок вилучення земельних ділянок, та статті 118 ЗК України, яка визначає етапність і умови надання дозволу на розробку проєкту землеустрою. Крім того, суди не з’ясували, чи була отримана письмова згода землекористувача відповідно до законодавства, чи врахував відповідач суспільну необхідність вилучення земельної ділянки, а також чи були вжиті заходи для забезпечення балансу між приватними та публічними інтересами.
Не підтвердивши або спростувавши такі обставини, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що спір виник з питання правильності формування намірів селищної ради щодо розпорядження земельною ділянкою та передачі відповідних прав на неї, та що адміністративний суд повинен закрити провадження у справі, оскільки не вправі розглядати вимоги про визнання протиправним такого рішення суб’єкта владних повноважень.
Також Верховний Суд виокремив аспекти, передбачені Законом України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру», що мають значення для перевірки законності дій органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою та вилучення земельних ділянок. Орган місцевого самоврядування зобов’язаний:
- інформувати землекористувача про намір вилучення земельної ділянки та розробки проєкту землеустрою;
- з’ясувати позицію землекористувача, наявність документів щодо права постійного користування, інтереси суміжних землекористувачів тощо;
- забезпечуючи баланс між мінімізацією негативних наслідків для особи та публічних інтересів і досягненням цілей, на які спрямований адміністративний акт.
Отже, для визначення юрисдикції адміністративного суду необхідно враховувати не лише те, хто є сторонами правовідносин (суб’єкт владних повноважень чи ні), але й сутність (характер) цих правовідносин. Тобто, важливо з'ясувати, чи виник спір у зв'язку зі здійсненням органом влади владних управлінських функцій, чи правовідносини мають приватноправовий характер.
Недотримання органом місцевого самоврядування процедури вилучення земельної ділянки, зокрема, невстановлення письмової згоди землекористувача у встановленому законом порядку, може мати наслідком визнання подальших дій органів місцевого самоврядування протиправними та скасування їхніх рішень у порядку адміністративного судочинства.
Постанова Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі № 520/14994/24 (адміністративне провадження № К/990/41620/24).
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
