Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Визнання договору недійсним є неналежним способом захисту у випадку оспорювання самого факту укладення правочину через відсутність волевиявлення (підробку підпису).
Такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права шляхом визнання обов'язку боржника за договором відсутнім.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 5 березня 2025 року по справі 554/11260/21 про визнання недійсним договору позики грошових коштів.
Обставини справи
На обґрунтування позовних вимог заявник зазначала, що вона як дружина померлого прийняла спадщину. Ознайомившись з матеріалами справи про заміну сторони виконавчого провадження, дізналась, що приватним нотаріусом за зверненням відповідача було вчинено виконавчий напис про стягнення з неї на його користь заборгованості за договором позики, який укладений начебто між її померлим чоловіком та відповідачем, засвідченим приватним нотаріусом.
Вказувала, що оспорюваний договір позики її чоловік не підписував, оскільки він не перебував у той день у м. Києві, та підпис, що виконаний у договорі від його імені, не відповідає дійсному його підпису.
Суд першої інстанції позов задовольнив, зазначаючи про доведеність позивачем відсутності волевиявлення чоловіка щодо взяття на себе відповідних договірних зобов’язань.
Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції, рішення скасував, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову через недоведеність. Крім цього, апеляційний суд зазначив, що оскільки виконавчий напис приватного нотаріуса про стягнення заборгованості за договором позики перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця і позивач обізнана про це, тому вона повинна захищати свої права у межах виконавчого провадження.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд погодився з відмовою у задоволенні позову, однак зазначив що апеляційний суд помилився щодо мотивів такої відмови, тому постанову апеляційного суду змінив у мотивувальній частині, виклавши її мотиви у редакції цієї постанови, з огляду на таке.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним; у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність договору у мотивувальній частині судового рішення; належним способом захисту прав спадкоємця, який вважає договір позики неукладеним, є визнання обов`язку боржника за договором позики відсутнім.
Позивач (спадкоємець померлого позичальника) вимоги щодо визнання обов’язку боржника за спірним договором позики відсутнім не заявляла, отже вимога про визнання недійсним договору позики, є неналежною, оскільки не приводить до відновлення порушених прав позивача.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
