У квітні 2024 року шахтар звернувся до суду із позовом до «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.
Позов мотивований тим, що з 25 серпня 2009 року по 13 березня 2015 року він перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», працюючи на посаді прохідника з повним робочим днем в шахті. Під час роботи отримав професійне захворювання, у зв`язку з чим йому 27 січня 2022 року вперше встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності безстроково, з них: 35% - радикулопатія, 25% - хронічний бронхіт, 5% - приглухуватість. Первинно визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями.
У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування.
Викладенні у позові обставини свідчать про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок підприємства-відповідача, працюючи на якому позивач отримав декілька професійних захворювань, які суттєво змінили його життя.
Просив суд стягнути на його користь із ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» заподіяну моральну шкоду у розмірі 245 тисяч грн.
Рішення судів
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у цій справі №235/3143/24 від 16 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Cтягнено з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь шахтаря грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому в результаті професійних захворювань у розмірі 115 тисяч грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 2 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу шахтаря задоволено частково. Стягнено з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я у розмірі 170 тисяч грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що роботодавець ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням статті 153 КЗпП та статті 13 Закону «Про охорону праці». Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли також з вини ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів.
Враховуючи висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (115 000 грн) не відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених обставин справи, а також висновкам суду касаційної інстанції в аналогічних справах, тому рішення суду підлягає зміні в частині розміру матеріальної компенсації моральних страждань позивача.
З урахуванням того, що позивачу безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 65%, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її.
ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» подало до Верховного Суду касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у постанові від 21 травня 2025 року по цій справі вказав наступне.
У частині першій та другій статті 153 КЗпП визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 173 КЗпП шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).
Статтею 4 Закону «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц.
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Завдання моральної шкоди – явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати КЦС від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Абзац 2 ч. 3 статті 23 ЦК, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).
У справі, що переглядається:
- суди встановили, що позивач працював у важких умовах в ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 25 серпня 2009 року до 13 березня 2015 року; під час роботи в ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» позивач отримав хронічне професійне захворювання, йому 27 січня 2022 року вперше встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності безстроково, первинно визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями безстроково;
- зазначені обставини ПрАТ не заперечуються;
- таким чином, колегія суддів виходить з доведеності факту завдання позивачу втрат немайнового характеру та обов`язку ПрАТ ці втрати компенсувати. При цьому предметом спору у справі є саме вимога про компенсацію моральної шкоди та визначення її розміру у зв`язку з роботою позивача у важких умовах праці в ПрАТ;
- при ухваленні рішення про зміну рішення суду першої інстанції та збільшення розміру грошової компенсації моральної шкоди, суд апеляційної інстанції врахував конкретні обставини цієї справи, отримання позивачем хронічного професійного захворювання на підприємстві ПрАТ, невідворотність змін у житті позивача, необхідністю систематичного отримання медичної допомоги, принципи розумності, пропорційності та справедливості.
За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про визначення розміру такої компенсації в сумі 170 тисяч грн.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
