Київський окружний адміністративний суд визнав протиправним і нечинним наказ Міносвіти №910, виданий у 2024 році, за яким навчання в аспірантурі за контрактом не дає право на відстрочку.
Нагадаємо, Міністерство освіти і науки видало наказ, яким, як раніше писала «Судово-юридична газета», у 2024 році було скасовано вступ на денну форму навчання в аспірантурі за контрактом та відкориговано правила щодо поновлення навчання в аспірантурі. Це, за словами МОН, було зроблено для того, аби «навчання в аспірантурі не перетворилося на корупційний інструмент уникнення мобілізації».
При цьому, як писала «Судово-юридична газета», цей наказ МОН стосувався також і невійськовообов'язаних жінок. Однак ця заборона не торкалася заброньованих чоловіків, до прикладу, тих, хто був заброньований у зв’язку з виконанням грантових донорських програм.
Обставини справи
До Київського окружного адміністративного суду звернулась жінка із позовом до Міністерства освіти і науки, в якому просила суд визнати протиправним, незаконним та нечинним наказ МОН від 24.06.2024 №910.
Зокрема, позивач зазначила, що відповідно до норм міжнародного та українського права, має право здобувати освіту (у тому числі на третьому освітньо-науковому рівні вищої освіти для здобуття ступеня «Доктора філософії») на платній основі за денною формою навчання у будь- якому закладі освіти, незалежно від форми власності.
Відтак, державні органи не мають права жодним чином обмежувати їй доступ до такої освіти (у тому числі шляхом обмеження форм і умов здобуття освіти, ліцензування закладів освіти, а також шляхом встановлення певних заборон, умов, конкурсів, оцінювань, іспитів та інших випробувань).
Окремо позивач наголошувала на порушенні порядку прийняття такого наказу.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2017 позивач завершила навчання у Національному університеті біоресурсів і природокористування України шляхом отримання вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» і здобуття кваліфікації «Магістр права».
Положеннями пункту 6 статті 5 Закону «Про вищу освіту» встановлено, що особи, які раніше отримали освітній ступінь «Магістр» (або «Спеціаліст»), мають право здобувати, на основі цього ступеню, освітньо-науковий ступінь «Доктор філософії» на третьому рівні вищої освіти, шляхом навчання в аспірантурі.
Таким чином, позивач має право, на основі отриманого раніше освітнього ступеня «Магістр», здобувати наступний освітньо-науковий ступінь «Доктор філософії» на третьому рівні вищої освіти, шляхом навчання в аспірантурі. Зазначене вище право також підтверджується висновком з позначкою «Право вступу до аспірантури», який міститься у розділі «Академічні права» додатку до Диплому магістра позивача.
Водночас, МОН прийнято наказ №910 «Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача вищої освіти у 2024 році», яким зокрема на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено прийом заяв, проведення конкурсного відбору, укладання договорів про навчання між закладом вищої освіти та вступником та зарахування на навчання для здобуття третього (освітньо-наукового, освітньо-творчого) рівня вищої освіти та в асистентуру-стажування на денну або дуальну форми здобуття освіти за кошти фізичних та юридичних осіб (крім іноземців та осіб без громадянства за умови наявності державного визнання документа про освіту, на підставі якого здійснюється вступ) тощо.
Позиція суду
Отже, 21 травня 2025 року Київський окружний адмінсуд виніс рішення в цій справі 320/37685/24.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Згідно положень статті 57 Конституції закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Вимогами частини 2 статті 44 Закону «Про вищу освіту» встановлено, що умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти оприлюднюються на офіційному веб-сайті МОН не пізніше 15 жовтня року, що передує року вступу до закладу вищої освіти.
Законом «Про внесення змін до деяких законів України у сфері освіти» від 8.11.2024 за 3438-ІХ у пункті 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» підпункт 23 викладено у такій редакції: «у 2022, 2023, 2024 роках прийом на навчання для здобуття вищої освіти здійснюється в особливому порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, без дотримання вимог цього Закону».
Разом з тим, Закон 3438-ІХ не встановлює жодних обмежень прав громадян і не встановлює нових строків оприлюднення нормативно-правових актів в галузі освіти, а тому, відповідно, не може бути застосований до спірних правовідносин.
Відповідно, суд доходить висновку, що будь-які правові акти, які встановлюють умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2024 році (у тому числі, форми і рівні освіти, умови і порядок подання заяв, зарахування на навчання, а також умови укладення договорів між вступником і закладом освіти тощо) повинні бути прийняті і оприлюднені на сайті МОН не пізніше 15 жовтня 2023 року.
Таким чином, починаючи з 16 жовтня 2023 року, всі громадяни, які мають намір вступити до закладу вищої освіти і почати здобувати вищу освіту у 2024 році, мають право і зобов`язані дотримуватися лише тих вимог щодо прийому на навчання до закладу освіти, які були оприлюднені до 15 жовтня 2023 року. При цьому, після 15 жовтня 2023 року будь-які зміни законодавства вже не можуть впливати на права особи щодо вступу на навчання до закладу освіти у 2024 році.
При цьому, згідно положень статті 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно, будь-які правові акти, які встановлюють умови прийому на завчання для здобуття вищої освіти, прийняті та опубліковані пізніше 15 жовтня 2023 року, не можуть застосовуватися для прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2024 році.
У зв`язку з цим, не можуть застосовуватися у 2024 році для прийому на навчання для здобуття вищої освіти нормативно-правові акти КМУ, МОН та будь-яких інших органів управління і контролю у цій сфері, які прийняті та опубліковані пізніше 15 жовтня 2023 року та встановлюють умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2024 році (у тому числі, які встановлюють умови ліцензування, прийняття заяв, проведення конкурсних відборів, укладання договорів про навчання, зарахування на навчання, а також обмежують форми, рівні і види освіти за будь-якими ознаками та будь-яким іншим чином).
В свою чергу, оскаржуваний наказ набрав чинності лише 25.06.2024 та, відповідно, не міг бути прийнятий з дотриманням 2 статті 44 Закону «Про вищу освіту» в частині його застосування до процедури вступу на навчання до закладу освіти у 2024 році, що свідчить про обґрунтованість доводів позивача.
Більше того, сам Закон «Про внесення змін до деяких законів України у сфері освіти» від 8.11.2024 за № 3438-ІХ набрав чинності після 15 жовтня 2023 року, а саме – лише 27 грудня 2023 року.
В свою чергу, як вже зазначалось, дійсними і законними умовами прийому до закладів вищої освіти у 2024 році можуть бути лише умови, встановлені і доведені до населення у строк до 15 жовтня 2023 року, як це встановлено імперативними вимогами статей 57, 58 і 64 Конституції та вимогами частини 2 статті 44 Закону «Про вищу освіту». При цьому вимоги статті 58 Конституції не допускають можливості зворотної дії вимог пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про вищу освіту» на період до 15 жовтня 2023 року, і відповідно, такі вимоги не можуть встановлювати чи дозволяти встановлювати порядок вступу та зарахування до аспірантури у 2024 році, який повинен був бути встановлений у строк до 15 жовтня 2023 року.
Також суд зазначає, що норми прикінцевих та перехідних положень Закону «Про вищу освіту», на які посилається відповідач, застосовуються лише у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані із застосуванням такого закону у зв`язку з переходом від існуючого правового регулювання до того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. Переважне значення для правового регулювання правовідносин мають норми, закладені в тексті самого закону. У спірних правовідносинах це вже зазначена вище стаття 44 Закону «Про вищу освіту».
Отже, оскільки, станом на момент прийняття спірного акта, положення частини 2 статті 44 Закону «Про вищу освіту», яке передбачає обов`язок відповідача оприлюднити умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти не пізніше 15 жовтня року, що передує року вступу, змін не зазнавало та не визнавалося неконституційним, суд вважає необґрунтованим та не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 23 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення зазначеного закону.
Також суд звертає увагу на те, що положення оскаржуваного наказу відповідача мають загальний характер (тобто, поширюється на невизначене коло осіб) і встановлюють норми права, що стосуються прав і свобод громадян (зокрема, конституційних прав громадян на освіту, визначених положеннями статті 53 Конституції України).
Таким чином, Наказ № 910 є нормативно-правовим актом.
Крім того, цей наказ поширюється на діяльність як державних, так і приватних закладів освіти, і регулює господарські та адміністративні відносини, зокрема, набуття статусу здобувача вищої освіти (зокрема, за кошти фізичних осіб та юридичних осіб), укладання договорів щодо надання платних освітніх послуг тощо.
Відтак, цей наказ регулює господарські і адміністративні відносини між регуляторними органами (у тому числі МОН, Казначейством України) і суб`єктами господарювання (державні і приватні заклади освіти, юридичні особи).
Також суд доходить висновку, що оскаржуваний Наказ № 910 є регуляторним актом.
В свою чергу, з метою дотримання засади відкритості у відповідності до частини другої статті 68 Закону «Про освіту», органи управління у сфері освіти забезпечують обов`язкове громадське обговорення проєктів нормативно-правових актів, що стосуються системи освіти, та участь представників громадськості у підготовці та прийнятті цих документів.
До органів управління у сфері освіти належить зокрема й МОН, що відповідає положенням статті 62 зазначеного Закону.
Крім того, положеннями пункту 12 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постаново КМУ від 03.11.2010 за №996, також встановлено, що в обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які, зокрема, стосуються конституційних прав, свобод та обов`язків громадян.
Проекти регуляторних актів виносяться на громадське обговорення з рахуванням вимог Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Оскільки право на освіту в Україні гарантоване Конституцією України, а оскаржуваний наказ стосується реалізації такого конституційного права, суд вважає необґрунтованим та не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність правових підстав для проведення громадського обговорення проєкту спірного акта.
Враховуючи зазначене, проект оскаржуваного Наказу № 910 підлягав обов`язковому громадському обговоренню, як нормативно-правовий і як регуляторний акт.
Відповідно, відсутність громадського обговорення проекту Наказу №910 та відсутність факту його оприлюднення у строк до 15 жовтня 2023 року (який встановлений законом), що не заперечується відповідачем, свідчить про те, що такий наказ прийнятий з порушенням наведених вимог законодавства України, а отже є протиправним.
У межах спірних правовідносин МОН шляхом прийняття оскаржуваного наказу допустило порушення принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, адже, враховуючи наведене вище, тим самим створив ситуацію непередбачуваності щодо врегулювання правовідносин щодо здобуття освіти у 2024 році.
Суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАСУ не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Отже, суд адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та нечинним наказ МОН №910 «Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача освіти».
Разом з тим, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
