Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки 8 липня рекомендував парламенту прийняти за основу раніше анонсований заступницею керівника Офісу Президента Іриною Верещук законопроект 13347 щодо підготовки громадян до національного спротиву. Раніше «Судово-юридична газета» детально описувала цей законопроект.
Законопроект передбачає:
- скасування початкової загальновійськової підготовки та базової загальновійськової підготовки як складових підготовки громадян до військової служби. Замість цього – запровадження підготовки здобувачів освіти до національного спротиву. (Тут слід нагадати, міністр освіти Оксен Лісовий повідомив, що в одній з безпечних областей вже створено полігон, на якому студенти проходитимуть навчання з базової загальновійськової підготовки у межах курсу «Основи національного спротиву»);
- трансформацію загальновійськової підготовки здобувачів вищої освіти в підготовку до національного спротиву здобувачів вищої, фахової передвищої, повної загальної середньої освіти;
- створення та функціонування Центрів підготовки до національного спротиву;
- визначення підстав придбання, зберігання, перевезення та використання вогнепальної зброї та боєприпасів до неї Центрами підготовки громадян до національного спротиву, а також визначення порядку отримання відповідних дозволів;
- обов’язковість підготовки громадян до національного спротиву;
- зміну повноважень органів військового управління Збройних Сил, Кабміну, центральних органів влади, місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування тощо.
Нацспротив замість базової загальновійськової підготовки
Отже, новелою проекту є скасування початкової загальновійськової підготовки та базової загальновійськової підготовки як складових підготовки громадян до військової служби шляхом виключення статей 9, 10-1 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу».
Натомість, на заміну цих інститутів запроваджується підготовка здобувачів освіти до нацспротиву, порядок здобуття якої врегульовується у Законі «Про основи національного спротиву».
Така підготовка розпочинається на третьому рівні повної загальної середньої освіти та проводиться в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти шляхом вивчення навчального предмета «Захист України» та здійснення заходів, спрямованих на військово-патріотичне виховання молоді, та продовжується при здобутті освіти на базі повної загальної середньої освіти в закладах фахової передвищої і вищої освіти, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання шляхом вивчення навчальної дисципліни «Основи національного спротиву».
При цьому, підготовка здобувачів освіти до національного спротиву визначається як одна зі складових підготовки громадян України до військової служби (зміни до ч. 1 ст. 8 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу»).
Головне науково-експертне управління Верховної Ради звернуло увагу, що положення про необхідність проходження базової загальновійськової підготовки для чоловіків були внесені на підставі закону «щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX (відомий, як закон про посилення мобілізації – прим. ред.). Зокрема, було встановлено, що базова загальновійськова підготовка, визначена ст. 10-1 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу», розпочинається з 1 вересня 2025 року:
- для громадян, які здобувають вищу освіту, – в закладах вищої освіти всіх форм власності, а також закладах освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських;
- для громадян, які планують вступити вперше на державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, зайняти посади в органах прокуратури, а також інших громадян (за бажанням) – у навчальних частинах (центрах) ЗСУ.
Натомість, законопроектом установлюється, що підготовка до нацспротиву здобувачів фахової передвищої, вищої освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти, визначена статтею 6-2 Закону (якою замінюється нинішня базова загальновійськова підготовка), розпочинається з 1 жовтня 2026 року.
Тобто, проведення військової підготовки для здобувачів вищої освіти (що зараз визначена обов’язковою для чоловіків), яка повинна була розпочатися з 1 вересня 2025 року, проектом переноситься на 1 жовтня 2026 року та буде обов’язковою для усіх здобувачів закладах фахової передвищої і вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формами навчання.
Що ж стосується початкової загальновійськової підготовки як складової підготовки громадян до військової служби, то вона була запроваджена на заміну допризовної підготовки згідно із Законом «щодо удосконалення системи підготовки громадян України до військової служби» від 22 травня 2024 року № 3724-IX.
Таким чином, ще не було апробовано ані проходження здобувачами загальної середньої освіти початкової загальновійськової підготовки на третьому рівні повної загальної середньої освіти, ані проходження здобувачами вищої освіти базової загальновійськової підготовки. Відповідно, наразі неможливо проаналізувати ефективність проведення такої підготовки. Зважаючи на це, на думку ГНЕУ, пропонована зміна не відповідає принципу передбачуваності.
Також у ГНЕУ зауважили, що підготовка здобувачів освіти в закладах фахової передвищої і вищої освіти, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання шляхом вивчення навчальної дисципліни «Основи національного спротиву» (якою, фактично, замінюється базова загальновійськова підготовка) не є основою для набуття військово-облікової спеціальності та не може бути у подальшому використана як підстава для розподілу військовозобов’язаних осіб за військово-обліковими спеціальностями.
Крім того, незважаючи на визначення підготовки здобувачів освіти до національного спротиву як виду підготовки громадян до військової служби, її проходження не звільняє осіб чоловічої статі від подальшого направлення для проходження базової військової служби.
«На наш погляд, ефективна підготовка здобувачів освіти до національного спротиву в закладах фахової передвищої і вищої освіти, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання може бути цілком прирівняна та зарахована громадянам, які її пройшли, як проходження базової військової служби. Таке зарахування матиме позитивний вплив на здійснення закладами фахової передвищої та вищої освіти набору здобувачів освіти і зменшить навантаження на органи, які організовують направлення призовників на проходження базової військової служби та подальшу організацію проходження цієї служби», вважають експерти ГНЕУ.
Зміни у питаннях відстрочки для чоловіків до 25 років
Наразі проходження базової загальновійськової підготовки у вищих закладах освіти для громадян передбачає низку правових наслідків, які не пропонується встановити після проходження громадянами підготовки здобувачів освіти до національного спротиву у вищих закладах освіти.
Так, згідно з чинною наразі ч. 5 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов’язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до ст. 10-1 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» чи базову військову службу.
Проте, у законопроекті не пропонується внести зміни до вказаної норми, а відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації пропонується надавати тільки тим військовозобов’язаним, які не досягли 25-річного віку та пройшли базову військову службу.
«Таку пропозицію не можна вважати послідовною, оскільки особи, які пройшли базову військову службу, навпаки, мають необхідні практичні навички для військової служби та здійснення заходів з протидії збройній агресії противника (на відміну від інших громадян).
Окрім того, не можна погодитись з різним регулюванням надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особам, яким не виповнилось 25 років, на підставі факту проходження військової служби, оскільки така норма може бути розцінена як дискримінаційна», зазначає ГНЕУ ВР у своєму висновку.
Додаткові підстави для відрахування студентів
Також ГНЕУ вважає зайвою пропозицію законопроекту щодо включення положення, відповідно до якого «додатковою підставою для відрахування здобувачів освіти, не визначених частиною сьомою цієї статті із закладу освіти є неуспішне складання підсумкового контролю або відмова здобувача освіти від вивчення навчальної дисципліни «Основи національного спротиву» (ч. 9 нової ст. 62).
Адже підстави для відрахування здобувача вищої освіти визначені ч. 1 ст. 46 Закону «Про вищу освіту», а підстави для відрахування здобувача фахової передвищої освіти – ч. 1 ст. 44 Закону «Про фахову передвищу освіту». Серед таких підстав визначається «невиконання індивідуального навчального плану» для відповідних здобувачів освіти, що може включати неуспішне складання підсумкового контролю або відмову здобувача освіти від вивчення тієї або іншої обов’язкової навчальної дисципліни.
Для призначення на посади держслужби та на посади прокурорів – потрібно пройти військову службу
Чинними нормами Закону «Про державну службу» передбачено необхідність проходження базової загальновійськової підготовки або військової служби для вступу на державну службу вперше для осіб чоловічої статі віком до 60 років. Виняток зроблений для осіб, визнаних за станом здоров’я непридатними до військової служби.
Аналогічні вимоги містяться у Законі «Про прокуратуру» для призначення на посаду прокурора окружної прокуратури (у тому числі прокурором – стажистом окружної прокуратури у визначених цим Законом випадках), обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).
Зміни, які пропонуються законопроектом до цих законів, передбачають, що для призначення на посади державної служби чоловіки та усі претенденти для призначення на посади прокурора зобов’язані пройти військову службу (ч. 4 ст. 19 Закону «Про державну службу» та ст. 27 Закону «Про прокуратуру» у редакції проекту).
«Слід вказати, що згідно з чинними положеннями Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» базова загальновійськова підготовка проводиться у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, навчальних частинах (центрах) ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, закладах освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, а також у закладах вищої освіти всіх форм власності. Така підготовка для осіб чоловічої статі є обов’язковою (ст. 10-1 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу»).
Така підготовка повинна була розпочатися для громадян, які здобувають вищу освіту, з 1 вересня 2025 року – в закладах вищої освіти всіх форм власності. Оскільки вимогою до посади держслужбовця є наявність вищої освіти, а прокурора – вищої юридичної освіти, то очевидно, що при чинному регулюванні усі особи чоловічої статі, які б претендували на ці посади, пройшли б базову загальновійськову підготовку у вищому закладі освіти, внаслідок чого вони мали б отримати військову-облікову спеціальність та можливість у подальшому призначатись на вказані посади.
Проектом же не пропонується встановити, що для призначення на ці посади може бути зарахована підготовка здобувачів освіти до національного спротиву (яка є заміною базової загальновійськової підготовки та визначається як один із видів підготовки громадян до військової служби), як і військова служба.
Відповідно, пропоновані зміни до цих законів створять перешкоди для значної кількості осіб щодо можливості претендувати на ці посади», зауважили у ГНЕУ ВР.
Разом з тим, у результаті проходження безпосередньо військової служби будь-якого виду особи не отримують кваліфіковані знання чи вміння, необхідні для опанування професією прокурора чи державного службовця. Тому передбачена проектом вимога досвіду проходження військової служби для призначення на посади державного службовця (для осіб чоловічої статі) та прокурора не сприятиме залученню кваліфікованих кадрів на ці посади.
При цьому, оскільки проходження базової військової служби для жінок є добровільним, то така вимога для призначення на прокурорські посади взагалі не є аргументованою, додали експерти.
Відповідно у Законі «Про державну службу» пропонується з чинної редакції ч. 4 ст. 19 Закону, якою передбачено необхідність проходження базової загальновійськової підготовки або військової служби для вступу на державну службу вперше для осіб чоловічої статі віком до 60 років, за винятком визнаних непридатними, виключити слова «базову загальновійськову підготовку».
Таким чином, наслідком зазначених змін стане неможливість вступу на державну службу чоловіків, які не проходили саме військову службу.
Слід зауважити, що Національне агентство з питань держслужби (НАДС) даний законопроект не підтримало.
«Запропоновані законопроектом зміни можуть призвести до звуження кола та зниження якості добору можливих кандидатів на посади державної служби. Разом з тим, робота державного службовця полягає в досягненні цілей, визначених для відповідного органу, що передбачає застосування спеціальних знань і досвіду та виконання складних аналітичних, нормотворчих, прогностичних завдань тощо.
Водночас практика роботи державних органів, зокрема після повномасштабного вторгнення, свідчить про те, що таку роботу можуть ефективно виконувати і працівники, які не проходили військову службу. Таким чином, запропоновані зміни не сприятимуть добору професійних та вмотивованих державних службовців до органів державної влади, а навпаки можуть поглибити кадровий голод в цих органах та порушуватимуть меритократичний принцип добору на відповідні посади.
З огляду на викладене, прийняття запропонованих законопроектом змін в частині обмеження права на державну службу є недоцільним» – вказала у своєму висновку голова НАДС Наталія Алюшина.
Фінансування центрів нацспротиву
Проектом передбачається встановити, що фінансування діяльності Центрів підготовки до національного спротиву здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів та Державного бюджету. Сільські, селищні та міські ради виділяють кошти на фінансування філій Центрів нацспротиву.
Втім, як зазначило ГНЕУ, пропонований підхід до фінансування центрів та їх філій обумовлений суперечливим підходом до їх правової природи (законопроект чітко не визначає правовий статус центрів нацспротиву) та не враховує конституційно-правового статусу органів місцевого самоврядування.
«Покладення фінансового забезпечення діяльності відповідних центрів та їх філій, діяльність яких слід розглядити як складову оборонної функції держави, на відповідні місцеві бюджети вбачається некоректним у правовому відношенні», підкреслили в управлінні.
Механізму фінансування відповідних видатків у проекті не пропонується. У пояснювальній записці до проекту лише зазначається, що «реалізація проекту Закону потребуватиме додаткових фінансових витрат та збільшення видатків з місцевих бюджетів, в тому числі, за рахунок дотації з Державного бюджету України». Проте, при цьому, в доданому до проекту фінансово-економічному обґрунтуванні відповідні фінансові витрати пропонується забезпечити виключно за рахунок місцевих бюджетів. Причому, без надання необхідної інформації щодо спроможності місцевих бюджетів забезпечити відповідні видатки.
Також пропонується встановити, що сільські, селищні та міські ради «приймають рішення про виділення Центрам підготовки громадян до національного спротиву земель, приміщень, навчальних матеріально-технічних засобів, забезпечують розміщення філій». У зв’язку з цим не є достатньо зрозумілим практичне застосування зазначених вище положень у поєднанні із запропонованими приписами про те, що «майно для забезпечення підготовки громадян України до національного спротиву є військовим майном та закріплюється за військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил України».
Нові обов’язки без чіткого визначення, що таке нацспротив
Згідно з законопроектом сільський, селищний, міський голова «організовує виконання заходів національного спротиву і відповідає за них». Водночас, як зауважило ГНЕУ, ані в чинних приписах Закону «Про основи національного спротиву», ані в положеннях законопроекту не міститься чіткого формалізованого переліку заходів національного спротиву.
Крім того, у пояснювальній записці не зазначено мети посилення вимог до сільського, селищного, міського голови щодо організації виконання заходів національного спротиву та покладення на цих посадових осіб відповідальності за виконання зазначених заходів.
«Необхідно наголосити на тому, що чинні положення Закону не покладають на сільських, селищних, міських голів повноважень з питань оборони та національного спротиву, на відміну від повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, а також районних та обласних рад. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста, а згідно з ч. 3 ст. 12 Закону «сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях».
Отже, з огляду на правову природу посад сільських, селищних, міських голів та їх місце і роль в системі місцевого самоврядування обґрунтованість запропонованої у проекті ідеї наділення цих посадових осіб відповідними повноваженнями викликає сумніви», зауважили у ГНЕУ ВР.
Заступники держадміністрацій з питань оборони
Змінами до Закону «Про місцеві державні адміністрації» пропонується визначити особливий порядок призначення та звільнення заступника голови обласної та районної державної адміністрації з питань оборони.
Зокрема, пропонується передбачити, що заступник голови обласної державної адміністрації з питань оборони призначається на посаду та звільняється з посади головою обласної державної адміністрації з числа військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів України, який (яка) відряджається до обласної державної адміністрації у встановленому законодавством порядку, для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, за поданням Міністра оборони та за погодженням із Кабміном.
Тобто у проекті, по суті, пропонується введення на законодавчому рівні в систему місцевих державних адміністрацій нових посад (заступників з питань оборони), для призначення яких встановлюються правила, відмінні від загального, визначеного базового підходу до питання призначення та звільнення заступників голови обласної та районної державної адміністрації.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
