Скандал довкола органу, який ставить «знак доброчесності» на суддів та кандидатів у судді – Громадської ради доброчесності, попри серйозність звинувачень, схоже, намагаються спустити на гальмах.
Виконавчого директора грантової організації «Фундація DEJURE» та власника «контрольних пакетів акцій» у двох останніх складах ГРД Михайла Жернакова, колеги по «громадському сектору» звинуватили у маніпуляціях з виборами членів ГРД, просуванні потрібних особисто йому кандидатів до складу ГРД («списки Жернакова»), тиску на окремих представників громадськості, інтригах, наклепі, «узурпації влади» та навіть у фінансових махінаціях з коштами від іноземних донорів, які надійшли для «підтримки судової реформи в Україні».
Після бурхливого розвитку подій довкола ГРД на початку серпня, напередодні набуття повноважень новим складом Ради доброчесності – 15 серпня, спостерігається відверте бажання «забути» про проблему.
«Судово-юридична газета» дослідила позиції сторін та дійшла висновку, що майже все, про що раптом вирішили розповісти представники громадського сектору, насправді було відомо вже давно, але свідомо замовчувалося все ж тими представниками громадського сектору та членами Громадської ради доброчесності різних років.
Що сталося 4 серпня
Як повідомляла «Судово-юридична газета», 4 серпня 2025 року відбулися вибори четвертого складу Громадської ради доброчесності.
Членами нового складу ГРД стали журналісти, адвокати та громадські активісти, які здебільшого не надто відомі суспільству, і ще менш відомі громадянам у контексті проблем судової реформи. Новий склад ГРД розпочинає свою діяльність 15 серпня.
З попереднього складу ГРД до нового складу Ради доброчесності потрапили всього три представника.
Такий результат виборів можна вважати унікальним, адже традиційно під час виборів ГРД домінував принцип переобрання принаймні половини складу Ради доброчесності заради збереження інституційної пам’яті цього органу – комусь потрібно пояснювати новим членам ГРД, як працює Рада доброчесності, як опрацьовується інформація, складаються висновки стосовно кандидатів в судді тощо.
При цьому під час процедури виборів спалахнув скандал – троє членів ГРД ще діючого складу - Костянтин Смолов, Олександр Волошин та Тетяна Катриченко зняли свої кандидатури.
Зокрема, Олександр Волошин, який є діючим військовослужбовцем, вирішив відмовитися від участі у виборах через те, що виконавчий директор громадської організації «Фундація DEJURE» Михайло Жернаков намагався впливати на роботу поки що діючого складу ГРД.
За словами Олександра Волошина, Михайло Жернаков тиснув на членів ГРД та намагався змусити їх підписати меморандум, який містив зобов’язання не критикувати ГО «Фундація DEJURE».
У свою чергу журналістка Тетяна Катриченко повідомила, що напередодні виборів нового складу ГРД Михайло Жернаков поширював списки кандидатів до складу ГРД «за яких потрібно проголосувати».
Як зазначила Тетяна Катриченко, коли у відповідному списку біля свого прізвища вона побачила «мінус», то вирішила знятися з виборів на знак протесту.
Через деякий час після виборів стало також відомо, що деякі з членів ГРД заздалегідь вирішили не брати участі у виборах, оскільки зрозуміли, що можуть не потрапити до нового складу ГРД через відсутність належної підтримки.
Ввечері того ж дня «Фундація DEJURE» оприлюднила свою позицію, яка зводилася до того, що попри певні претензії від деяких членів ГРД, вибори все ж відбулися «чисто» - голосування за кандидатів відбувалося таємно, а підрахунок голосів здійснювала лічильна комісія, до складу якої також входили представники громадськості з числа громадських організацій, які власне й обирали членів ГРД.
Для чого потрібна ГРД та хто обирає її членів
Громадська рада доброчесності у першому своєму складі була створена у 2016 році під час судової реформи, яку проводила адміністрація президента Петра Порошенка.
Відповідно до ст. 87 Закону «Про судоустрій і статус суддів» ГРД у складі 20 членів утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
Членами ГРД можуть бути представники правозахисних громадських об’єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності.
Хоча ідея створити при ВККС структуру, яка допомагає Комісії у перевірці доброчесності суддів та кандидатів на посади суддів, ззовні виглядала непогано, однак з втіленням ідеї у життя одразу ж виникли проблеми.
Справа у тому, що відповідно до закону, формувати склад ГРД, шляхом голосування за конкретних претендентів, отримали право виключно громадські організації, які протягом щонайменше останніх двох років, що передують дню проведення зборів, здійснюють діяльність, спрямовану на боротьбу з корупцією, захист прав людини, підтримку інституційних реформ, в тому числі реалізують проекти у цих сферах.
Фактично, мова йде про громадські організації, які тривалий час отримують фінансову допомогу від іноземних країн або проектів іноземної технічної допомоги, зокрема це такі відомі ГО як «Центр протидії корупції», «Фундація DEJURE», «Автомайдан», Transparency International Ukraine, «Центр політико-правових реформ» тощо.
Таким чином, вибори до складу ГРД одразу ж перетворилися на закритий «клуб по інтересах» - стати членом ГРД може тільки той кандидат, який або працює в якійсь відомій громадській організації відповідного спрямування, або має підтримку такої організації (бажано мати підтримку одразу кількох таких ГО).
Зазначимо, що після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України у 2022 році, стало помітно, що на перші ролі в питаннях дослідження «прогресу судової реформи» в Україні вийшла фундація «Фундація DEJURE», тоді як чимало інших ГО або дещо втратили інтерес до судової влади або почали приділяти значну увагу й іншим актуальним темам.
Члени ГРД вирішили розповісти правду
6 серпня члени ГРД Олександр Волошин, Тетяна Катриченко, Ольга Піскунова та Людмила Янкіна у виданні «Українська правда» оприлюднили фактично текст-звинувачення як особисто проти Михайла Жернакова, так і проти ГО «Фундація DEJURE» в цілому.
Основні претензії зводилися до наступного:
- Михайло Жернаков та ГО «Фундація DEJURE» є монополістами в питаннях підтримки діяльності ГРД за кошти іноземних платників податків. Відповідно, всі організаційні та фінансові питання, які виникали в роботі ГРД, можливо було вирішити тільки у разі, якщо б на це погодився особисто Михайло Жернаков.
- Оскільки члени ГРД «трохи» не розрахували власні сили (ВККС, після формування свого нового складу у червні 2023 року, оголосила цілу низку конкурсів на посади суддів, а також відновила кваліфікаційне оцінювання суддів), то поступово стало зрозуміло, що ГРД не здатна працювати синхронно з ВККС. Відтак, виникла ідея створення постійного секретаріату ГРД, який мав допомагати Раді доброчесності у поточній роботі.
Михайло Жернаков, як «адміністратор» ГРД, ідею погодив, однак реально щось робити для створення секретаріату ГРД не поспішав, хоча гроші від американських донорів на створення секретаріату його «Фундація DEJURE» отримала.
Більше того, інформацію про те, що американські партнери надали для створення секретаріату ГРД окремий грант у сотні тисяч доларів США, Михайло Жернаков фактично приховав від членів Громадської ради доброчесності.
Як з’ясувалося вже пізніше, на «підтримку ГРД» лише американські партнери виділили більше $500 тис. (майже 21 млн. гривень).
- Михайло Жернаков, як «адміністратор» ГРД, блокував будь-які спроби членів Ради доброчесності вийти з під «опіки» «Фундації DEJURE». Коли у 2024 році члени ГРД вирішили, що секретаріат ГРД повинен напряму фінансуватися іноземними партнерами України, без посередництва будь-якої української ГО, то Михайло Жернаков спочатку заблокував цю ідею, а потім почав проводити проти членів ГРД «інформаційно-психологічні операції». Зокрема, він розповідав, що іноземні партнери можуть тоді взагалі забрати гроші з проекту, а за ГРД закріпиться репутація «неадекватів».
- Коли Михайло Жернаков стикався з опором своїм діям або бездіяльності зі сторони членів ГРД, він розпочинав фінансовий шантаж, погрожуючи позбавити ГРД будь-якого фінансування взагалі.
- Михайло Жернаков приховував інформацію не тільки від членів ГРД, але й від іноземних партнерів, тобто донорів. Коли члени ГРД все ж таки змогли домогтися прямої зустрічі з іноземними донорами, то з’ясувалося, що Михайло Жернаков взагалі не повідомляв донорам про будь-які проблеми в діяльності ГРД.
- У членів ГРД виникли підозри, що Михайло Жернаков умисно робив так, щоб ГРД була неефективною, при цьому він ніяк не допомагав у ситуаціях, коли з боку ЗМІ, політиків, державних посадовців лунали критичні заяви на адресу ГРД.
- Коли на початку 2025 року фінансування багатьох громадських проектів в Україні зупинилося через припинення фінансування зі сторони США, Михайло Жернаков намагався перетворити членів ГРД на свого роду «кріпаків» - він запропонував ГРД визнати «Фундацію DEJURE» «стратегічним партнером», з виключними повноваженнями вести самостійно усі перемовини з донорами стосовно ГРД. Також він запропонував встановити заборону на будь-яку публічну або непублічну критику «Фундації DEJURE» та його особисто. У якості «прянику» Михайло Жернаков запропонував ГРД здійснити зусиллями «Фундації DEJURE» аналіз 150 суддів та кандидатів на посади суддів, що буде представлено як «досягнення ГРД».
Враховуючи непросту ситуацію з фінансуванням, ГРД була змушена погодитися на вимоги Михайла Жернакова та підписати відповідний Меморандум. Вказаний Меморандум, який отримав іронічну назву «Меморандум про неспротив», підписали 19 членів ГРД з 13.
- Михайло Жернаков у «ручному режимі» сформував новий, вже четвертий в історії, склад Громадської ради доброчесності. Список осіб, яких потрібно відібрати до складу ГРД був складений заздалегідь та проговорений з іншими громадськими організаціями, які формують склад ГРД. Вказаним ГО був навіть розісланий проект бюлетеню, в якому було зазначено, яких кандидатів необхідно підтримати під час виборів. Відтак, кандидати до нового складу ГРД були поділені «на бажаних» та «не бажаних».
У подальшому члени ГРД доповнили список претензій до Михайла Жернакова.
Так, Олександр Волошин розповів у Facebook, що Михайлов Жернаков публічно розповідав про те, що Олександр Волошин не може бути переобраним до складу ГРД через те, що у нього нібито є «посттравматичний стресовий розлад» (ПТСР), тобто «хронічне порушення психічного стану», а відтак він не може адекватно працювати в ГРД.
Також Олександр Волошин повідомив, що патріотичність, яку час від часу публічно демонструє Михайло Жернаков, насправді є фейковою.
«Михайло знецінює військових та цивільних, у яких насправді є ПТСР. Проте людина, яка тричі шукала місце з «бронню», того не зрозуміє. Він просто напише ще один пост, в коментарі до якого додасть лінк на «банку» чи патріотичне гасло. І відкупився ще на трохи», - зазначив Олександр Волошин.
Не менш жорстко висловилася про Михайла Жернакова і ще одна представниця ГРД Людмила Янкіна.
«Саме так діє Михайло Жернаков, який, маючи вплив у сфері судової реформи, використовував його для монополізації голосу та витіснення тих, хто ставить незручні питання. Не для того, щоби посилити реформу, а щоби контролювати її на власних умовах. Це — не про лідерство. Це — про тотальний контроль та зловживання статусом. Новий склад, сформований за кулуарним, а не доброчесним і прозорим принципом, не зможе служити цінностям, заради яких ГРД була створена» - зазначила Людмила Янкіна у Facebook.
А вже 13 серпня Ольга Піскунова розповіла у Facebook про ще один цікавий нюанс «адміністрування» ГРД зі сторони Михайла Жернакова.
Виявляється, на зустрічі з проектами іноземної технічної допомоги Михайло Жернаков брав з собою у якості «представника ГРД» співробітника «Фундації DEJURE» Антона Зелінського, який хоча й дійсно є членом ГРД, однак фактично представляє у Раді доброчесності інтереси все тієї ж «Фундації DEJURE» та є адміністратором комунікаційного чату ГРД.
Також з’ясувалося, що Михайло Жернаков, попри публічно-показову демонстрацію готовності до діалогу та зустрічей, насправді уникає будь-яких відвертих розмов та зустрічей.
Хто такий Михайло Жернаков та чому про нього почали говорити лише зараз
Це здається дивним, але про певні риси характеру та «доброчесність» Михайла Жернакова його колеги по громадській діяльності стали говорити виключно тоді, коли вони самі потрапили у неприємну ситуацію.
Насправді ж про «чесноти» Михайла Жернакова було відомо дуже давно, але так званий «громадський сектор» роками намагався не помічати очевидних речей, бо, ймовірно, так було «потрібно».
«Судово-юридична газета» нагадує основні моменти біографії Михайла Жернакова.
На посаді судді
Михайло Жернаков народився 26 листопада 1985 року.
Він є вихідцем з відомої правничої родини – його мати, Ольга Мінаєва, до 2025 року була суддею Другого (Харківського) апеляційного адміністративного суду, а його вітчимом є відомий юрист та професор Микола Кучеревянко, який у різні роки був Першим віце-президентом Національної академії правових наук, Першим проректором Національного юридичного університету ім. Я. Мудрого, а до недавнього часу – першим заступником міністра юстиції України.
Як це нерідко буває у правничих родинах, за наполяганням близьких осіб Михайло Жернаков вирішив стати суддею – у 2012 році тодішній президент Віктор Янукович призначив його на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду.
Втім, слід зазначити, що у Вінниці Михайло Жернаков опинився не через велику любов до цього міста, а через те, що став так званим «парашутистом».
Справа у тому, що за часів президента Віктора Януковича набула розповсюдження практика, коли молоді люди – вихідці з «політичних» або правничих родин, яким за підсумками добору на посади суддів не вистачило балів для того, щоб напряму обійняти посаду у престижному суді, перш за все у Києві, на певний час «десантувалися» у менш престижні суди, де й чекали, коли у бажаному для них суді, як правило у Києві, Одесі або Львові, з’явиться «під них» вакансія.
Свого шансу опинитися у столичному суді Михайло Жернаков майже дочекався – 30 вересня 2013 року ВККС надала йому рекомендацію для безстрокового переведення на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва (суд ліквідовано у 2022 році).
І, можливо, подальша доля Михайла Жернакова склалася би зовсім по-іншому, якби не події Майдану 2013-2014 років. Під час масштабної політичної кризи органам судової влади, таким як ВККС та Вища рада юстиції, швидко стало не до проблем конкретних суддів, а у квітні 2014 року повноваження членів ВККС та ВРЮ були припинені Верховною Радою (Закон «Про відновлення довіри до судової влади України від 8 квітня 2014 року).
Відновити свою роботу Вища рада юстиції, наприклад, змогла аж у червні 2015 року у зовсім іншому складі.
На той момент Михайло Жернаков вже остаточно зрозумів, що суддівство – це не для нього, і як тільки Вища рада юстиції відновила свою роботу, у липні 2015 року він подав заяву про звільнення з посади судді за власним бажанням.
Що стосується суддівських здобутків Михайла Жернакова на посаді судді Вінницького окружного адміністративного суду, то вони відверто не вражають.
Відповідно до інформації від його колишніх колег, здійснення правосуддя скоріш було обтяженням для Михайла Жернакова, ніж бажаною для нього діяльністю. Чималу частину свого часу у цей період життя Михайло Жернаков проводив на різних навчаннях та тренінгах, зокрема, за кордоном.
За інформацією «Судово-юридичної газети», у 2012-2015 роках Михайло Жернаков був відсутній на робочому місці аж 449 (!) днів. Наприклад, з січня по вересень 2015 року він розглянув всього 76 адміністративних справ.
При цьому, незважаючи на не надто активну суддівську діяльність, Михайло Жернаков примудрився потрапити у неприємну історію.
Так, під час подій Майдану, а саме 19 лютого 2014 року, коли в Києві вже масово гинули протестувальники, Михайло Жернаков задовольнив позов прокуратури, визнав протиправним та скасував рішення позачергової сесії 6 скликання Хмільницької міської ради № 1471 від 27 січня 2014 року "Про суспільно-політичну ситуацію в країні".
Під час позачергової сесії, зазначимо, Хмільницька міська рада проголосувала за звернення до Віктора Януковича та Верховної Ради України з вимогами засудити застосування зброї та спеціальних засобів, що спрямовані на позбавлення життя та здоров'я громадян, засудити застосування катувань щодо громадян України з боку підрозділів правоохоронних органів; вивести внутрішні війська з міста Києва, негайно зупинити застосування сили проти громадян України та їх переслідування; відмінити «диктаторські закони», прийняті у неконституційний спосіб 16 січня 2014 року, відновити чинність Конституції України 2004 року тощо.
Коли у 2015 році Михайло Жернаков написав заяву про звільнення за власним бажанням, в суддівських колах розповідали про те, що бажання звільнитися з посади судді одразу після відновлення діяльності ВРЮ з’явилося у Михайла Жернакова не просто так.
Справа в тому, що на той час вже рік працювала Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів, які виносили рішення стосовно подій або учасників акцій протесту 2013-2014 років, а ВРЮ готувалася розглядати скарги на суддів, відомих як «судді Майдану». Відтак, у разі, якщо б до ВРЮ надійшла відповідна скарга, то у Михайла Жернакова вже у 2015 році могли виникнути суттєві репутаційні проблеми.
Наукові здобутки
Кілька слів необхідно сказати і про так звані «наукові здобутки» Михайла Жернакова.
Будучи лише студентом Національного юридичного університету ім. Я. Мудрого, у 2006 році Михайло Жернаков «зміг» написати та видати цілу монографію з податкового права під назвою «Правове регулювання представництва у сфері оподаткування».
І хоча, здавалося б, можна було б порадіти за досягнення студента, який вже на 3-5 курсах пише та публікує цілі монографії у такій складній сфері права, як податкове право, однак раптом з’ясувалося, що дивним чином сфера наукових інтересів Михайла Жернакова збігається зі сферою наукових інтересів його вітчима - Миколи Кучеревянко, який як раз є визнаним фахівцем з питань фінансового та податкового права.
Більше того, у 2009 році, всього через два роки після отримання вищої освіти, Михайло Жернаков стає кандидатом юридичних наук, захистивши дисертацію з податкового права. При цьому науковим керівником Михайла Жернакова був… його вітчим Микола Кучеревянко.
Далі більше – на початку 2016 року, у віці всього 30 років (!) Михайло Жернаков стає доктором юридичних наук, захистивши дисертацію на тему «Податкові спори: реформування механізмів вирішення». Мабуть, більш молодих докторів наук українська правнича наука не знає досі.
Як і у попередніх випадках, тема докторської дисертації дивним чином збігається із науковими інтересами Миколи Кучеревянка.
Ухилення від військової служби
За даними ЗМІ 14 грудня 2023 року Михайло Жернаков у місті Києві був затриманий співробітниками ТЦК та СП та примусово доставлений до столичного Шевченківського районного ТЦК та СП. Підстава – порушення правил військового обліку військовозобов’язаних.
Стосовно Михайла Жернакова був складений протокол за ч. 2 ст. 210-1 (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) Кодексу про адміністративні правопорушення.
Цікаво, що оскаржувати дії ТЦК Михайло Жернаков не став і 20 грудня 2023 року сплатив штраф у розмірі 5 300 гривень.
При цьому ще у червні 2023 року Михайло Жернаков намагався отримати «бронювання» – на 0,75 ставки він влаштувався у приватному вищому навчальному закладі «Київська школа економіки» (KSE).
Коли у грудні того ж року про місце «науково-викладацької діяльності» Михайла Жернакова стало відомо суспільству, то спалахнув скандал. Ситуацію з Михайлом Жернаковим у підсумку довелося публічно коментувати особисто ректору KSE Тимофію Бріку, який повідомив, що у разі, якщо Михайло Жернаков буде мобілізований, то KSE не буде проти цього заперечувати та «буде чекати поки він повернеться».
Такий стан речей, судячи з усього, не влаштував самого Михайла Жернакова, і в 2024 році Михайло Жернаков раптом з’явився на посаді професора кафедри цивільного, господарського і фінансового права Полтавського юридичного інституту НЮУ ім. Я. Мудрого. Відповідно до абсолютно «випадкового» збігу обставин, Першим проректором НЮУ ім. Я. Мудрого саме у цей час був Микола Кучеревянко.
Необхідно зауважити, що про все зазначене було добре відомо як багатьом колегам Михайла Жернакова по громадській діяльності, так і представникам проектів іноземної технічної допомоги, які роками фінансували діяльність «Фундації DEJURE».
Що відповіли членам ГРД у «Фундації DEJURE»
7 серпня «Українська правда» оприлюднила відповідь «Фундації DEJURE» на висловлені членами ГРД претензії.
В цілому, відповідь «власника контрольного пакету акцій» ГРД виявилася не надто переконливою та здебільшого зводилася до розповіді про те, як це не просто займатися громадською діяльністю, шукати гроші для різних проектів, вести перемовини з донорами тощо.
Разом з тим, «Фундація DEJURE» визнала, що списки заздалегідь погоджених кандидатів до складу ГРД дійсно існували.
«Коли списки кандидатів сформовані й наближається дата голосування, представники зборів часто питають нашої думки щодо претендентів. Ми можемо і маємо право обговорювати кандидатів — це нормальний процес, схожий до процесу агітації під час виборів. Чи дослухаються до цих думок ті, хто будуть голосувати — їхнє право: голосування відбувається таємно саме для того, щоб унеможливити будь-який вплив», - зазначено у публічній відповіді ГО.
Крім того, у DEJURE визнали і те, що проблеми між ГО та членами ГРД дійсно виникли й через проблеми у фінансуванні Ради доброчесності – на забезпечення ГРД американські партнери виділили більше $500 тисяч, які нібито не вдалося скерувати на «адміністрування» Ради доброчесності через погром новою адміністрацією США на початку 2025 року таких структур як USAID.
Також у «Фундація DEJURE» повідомили, що третій склад ГРД на момент виникнення гострої стадії конфлікту вже, так би мовити, «морально розклався».
«Внутрішні чвари, недовіра, зміна геополітичного ландшафту — це все аж ніяк не сприяло нормальній роботі», - охарактеризувала ситуацію в ГРД у 2024-2025 роках «Фундація DEJURE».
Також, цікаво, що за інформацією «DEJURE», частина членів ГРД наполягала на залучені до «адміністрування» ГРД проекту іноземної технічної допомоги IDLO («Міжнародна організація розвитку права»), яка відома достатньо дискусійними підходами до питань судової реформи в Україні. Не без «допомоги» зазначеного проекту, який лобіював «посилені» вимоги до кандидатів на ті чи інші посади в судовій владі, у минулому році провалився перший конкурс на посаду керівника Служби дисциплінарних інспекторів ВРП, а у 2024-2025 роках – конкурс на посади суддів ВАКС та АП ВАКС.
Що стосується ситуації з Олександром Волошиним, то в ГО повідомили, що в них виникли сумніви, що будучи військовослужбовцем, він зможе ефективно виконувати повноваження члена ГРД.
«Практика третього скликання підказала, що військова служба і робота в ГРД — малосумісні речі. З трьох членів ГРД поточного складу, які на сьогодні перебувають в складі ЗСУ, двоє вже пішли зі складу раніше строку, а перед тим на всіх кілька місяців за їхнім проханням не розподілялися аналізи щодо суддів і кандидатів. За умови наявності військовослужбовців у складі ГРД це навантаження лягало б на решту колективу. Сам Олександр Волошин на зборах підтвердив — за останні пів року він зміг опрацювати лише 5 кандидатів через навантаження по службі», - повідомили у «Фундації DEJURE».
Реакція Наглядової Ради «Фундації DEJURE»
6 серпня за ініціативою відомої громадської діячки Лариси Денисенко, яка є членом Наглядової ради «Фундації DEJURE», відбулося засідання Наглядової ради.
До складу Наглядової ради DEJURE входять такі відомі діячі, як Гліб Вишлінський, Лариса Денисенко та Євгенія Моторевська, яка сама була членом ГРД у 2016-2020 роках.
Як зазначила Лариса Денисенко у Facebook, розмова з Михайлом Жернаковим була «тривалою та складною».
Також Лариса Денисенко звернула увагу, що попри те, що конфлікт між членами ГРД та Михайлом Жернаковим був довготривалим, члени Ради доброчесності чомусь не зверталися до Наглядової ради «Фундації DEJURE» для вирішення конфліктних питань.
За підсумками засідання Наглядової ради Михайло Жернаков та члени ГРД «отримали рекомендації щодо подальших дій з врегулювання конфлікту».
Крім того, Лариса Денисенко повідомила у Facebook, що у подальшому багато чого буде залежати від того, «які висновки зробив Михайло» і як він «скористається висловленими порадами».
Члени Наглядової ради також підтвердили наявність списку кандидатів до складу ГРД, погоджених Михайлом Жернаковим, та засудили відповідну практику.
«Практика списків з + це дуже погана тема, яка дискредитує процес, це можна звати консультаціями, адвокацією, але на мій погляд, коли це йде від очільника організації, що відповідає за бюджет, адміністрування, то виглядає це максимально погано і я категорично проти таких підходів», - зазначила у Facebook Лариса Денисенко.
«Списки з «плюсиками» біля прізвищ під час виборів нової ГРД — це неприйнятна практика. Громадськість не раз через подібні дії критикувала органи суддівського самоврядування. Важливо, коли борешся з драконом, самому ним не стати», - повідомила у Facebook інша член Наглядової ради «Фундації DEJURE» Євгенія Моторевська.
Разом з тим, фактично відмовився засудити дії Михайла Жернакова Гліб Вишлінський.
«Я так і не зрозумів претензій до DEJURE. Що вони погано адміністрували попередній проект по ГРД і не відмовилися від наступного проекту? Але про це треба писати донорам тоді, а не на «УП». Він (Михайло Жернаков – прим. авт.), міг розсилати що завгодно, це не заборонено – на збори могли подаватися всі зацікавлені ГО, і він ніяк не міг на них всіх вплинути. Та й не вплинув, бо я бачив при підрахунку ці рандомні набори кандидатів в бюлетенях», - зазначив Гліб Вишлінський у Facebook.
Чи існувало погодження кандидатів до складу ГРД у минулі роки?
Враховуючи скандал, що виник у зв’язку зі «списками Жернакова» під час виборів четвертого складу ГРД, цікаво було б дізнатися, чи відбувалися подібні речі під час обрання попередніх складів Громадської ради доброчесності.
«Судово-юридична газета», яка безпосередньо спостерігала за виборами членів ГРД у 2016 та у 2018 роках, може стверджувати, що у тому чи іншому вигляді погодження кандидатів до складу ГРД певним «антикорупційним» пулом громадських організацій існувало завжди.
Наприклад, у 2016 році ГО демонстративно проголосували проти одразу трьох кандидатів до складу ГРД від «Асоціації правників України», після чого тодішній президент АПУ Денис Бугай звинуватив представників громадськості у використанні не зовсім доброчесних методів проти представників АПУ.
А у 2018 році за схожих обставин не зміг обратися до складу ГРД відомий адвокат Олександр Дульський.
Таким чином, можна стверджувати, що стати членом ГРД можна виключно у разі, коли того або іншого кандидата заздалегідь підтримує пул конкретних громадських організацій, які формують ГРД.
В цьому сенсі історія Олександра Волошина, Тетяни Катриченко, Ольги Піскунової та Людмили Янкіної є достатньо показовою. Якщо б під час виборів нового складу ГРД вони змогли б отримати підтримку від громадських організацій та особисто від Михайла Жернакова, і потрапили б до нового складу ГРД, то скоріше за все, ми навряд чи б дізналися про всі негаразди, які відбувалися навколо діяльності третього складу ГРД.
Що далі
Повноваження нового складу Громадської ради доброчесності набувають чинності 15 серпня.
Наразі вже зрозуміло, що якщо членів ГРД третього скликання, які кинули виклик Михайлу Жернакову та «Фундації DEJURE», не підтримають відомі антикорупційні громадські організації, зокрема ті, які формують склад ГРД, то проблема поступово зникне з публічної площини.
Поки що складається враження, що ГО, які змогли провести своїх представників до нового складу ГРД, повністю все влаштовує, а відтак Рада доброчесності, сформована за «списками Жернакова», розпочне свою діяльність.
Автор: В’ячеслав Хрипун
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
