Урядова постанова №153 про «контракт 18-24» не містить жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями за умови дотримання інших передбачених умов.
Тлумачення абзацу 4 пункту 4 постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, у яких наявне захворювання, поранення, одержаних під час захисту Вітчизни, але за умови подальшого проходження ними військової служби (тобто, визнання таких осіб придатними до військової служби), буде дискримінаційним відносно осіб, які отримали інвалідність, пов`язану із захистом Батьківщини та є непридатними до військової служби.
На цьому наголосив у своєму рішенні від 25 серпня 2025 року по справі №620/6914/25 Чернігівський окружний адміністративний суд.
Обставини справи
Чоловік у віці до 25 років, у січні 2023 року, уклав контракт на військову службу. У серпні 2024 року чоловіка звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі висновку ВЛК про непридатність.
Позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК позивач є особою з інвалідністю першої Б групи, причина інвалідності: травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини. Згідно з посвідченням позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 1Б групи.
Позивач у квітні 2025 року звернувся із заявою до командування військової частини з проханням належним чином відреагувати на обставини, зазначені у заяві, вживши, відповідних до пункту 4 постанови Кабміну №153 про «контракт 18-24», заходів, забезпечивши здійснення нарахування та виплати колишньому військовослужбовцю одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах.
У відповідь військова частина вказала, що пункт 4 постанови Кабміну №153 стосується військовослужбовців які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану і станом на сьогоднішній день перебувають на військовій службі. Також вказано, що неналежність засвідчення копії документів (додатків до звернення) в установленому порядку є підставою для відмови.
21.04.2025 чоловік повторно звернувся до частини з заявою та належним чином оформленими документами про виплату, однак йому було повідомлено, що «відповідь вже надана».
Отже, військовослужбовець звернувся до суду з позовом до військової частини, в якому просив визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у нерозгляді заяви від 21.04.2025 стосовно виплати позивачу відповідно до п. 4 постанови Кабміну від 11.02.2025 №153 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах; визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у невиплаті одноразової грошової винагороди тощо.
Військова частина у відзиві вказала, що постанова Кабміну №153 стосується військовослужбовців, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, і станом на день набрання чинності постанови перебували або перебувають на військовій службі.
Поряд з тим абзац 4 пункту 4 Положення має пряму відсилку до абзацу 2 згаданого пункту, та стосується тих самих військовослужбовців, однак у даному випадку має місце дві додаткових обставини, а саме: строк виконання бойових завдань зменшено, до 6 місяців, та які отримали захворювання, поранення (травм, контузій, каліцтв), які одержано під час захисту Вітчизни, або які перебували та були звільнені з полону, однак обставина подальшого проходження служби не виключена. Також вказує, що дійсна редакція постанови не містить жодного формулювання, щодо виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, які були звільнені з військової служби до набрання чинності даної постанови.
Позиція суду
Суд зазначив, що Кабміном була прийнята постанова № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та затверджено відповідний порядок реалізації експериментального проекту.
Учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
- Відповідно до пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше 6 місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Як було встановлено судом, позивач у відповідності до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 у віці до 25 років уклав контракт про проходження військової служби під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій та у відповідності до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 отримав травму, пов`язану із захистом Батьківщини.
При цьому, суд зазначає, що Постанова №153 не містить жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями за умови дотримання інших, передбачених умов.
Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з довідкою до акта огляду МСЕК позивач є особою з інвалідністю першої Б групи, причина інвалідності: травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини та звільнений з військової служби саме за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
Тобто, позивач був звільнений з військової служби з незалежних від нього обставин, а саме за станом здоров`я у зв`язку з наявністю інвалідності першої Б групи, внаслідок травми, так, пов`язаної із захистом Батьківщини.
Суд зазначає, що тлумачення абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, у яких наявне захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), одержаних під час захисту Вітчизни, але за умови подальшого проходження ними військової служби (тобто визнання таких осіб придатними до військової служби), буде дискримінаційним відносно осіб, які отримали інвалідність, пов`язану із захистом Батьківщини та є непридатними до військової служби.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач відповідає умовам, визначеним Постановою №153 для отримання одноразової грошової винагороди.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з метою повного, всебічного захисту прав позивача, позов слід задовольнити шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у виплаті і зобов`язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову винагороду на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабміну №153.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
