Вища рада правосуддя 16 вересня 2025 року розпочала розгляд рекомендацій ВККС про призначення на посади суддів апеляційних судів.
Нагадаємо, що 15 серпня Вища кваліфікаційна комісія суддів внесла на розгляд Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення на посади суддів апеляційних адміністративних судів 42 переможців відповідного конкурсу, а також рекомендації про призначення 55 переможців конкурсу на посади суддів апеляційних господарських судів.
Разом з тим, фінальна частина конкурсу – співбесіди, залишила неоднозначне враження, як через різницю у підходах Комісії до певних категорій кандидатів на посади суддів (члени Вищої ради правосуддя, родичі членів ВККС та ВРП), так і через дискусійне ставлення членів Комісії до певних нюансів біографій претендентів на посади суддів апеляційних судів.
За підсумками конкурсу на посади суддів апеляційних судів можна виділити наступні проблемні ситуації:
1. У ВККС, як раніше у ВРП, схоже, не зовсім визначилися, як трактувати ситуації, коли кандидат на посаду судді під час повномасштабного вторгнення раптом вступає на денну аспірантуру з отриманням відповідної відстрочки.
В сучасних реаліях, такі дії кандидата фактично можна трактувати по-різному – або як «законне» ухилення від мобілізації, або ж як прагнення кандидата до саморозвитку.
В такий ситуації, наприклад, опинився адвокат з Харкова Дмитро Шаповал, який став переможцем конкурсу на посаду судді Західного апеляційного господарського суду (м. Львів).
З 2022 року Дмитро Шаповал є аспірантом кафедри земельного і аграрного права Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого.
Члени ВККС, попри певні дискусії, все ж віднесли вступ кандидата до аспірантури під час війни до позитивного явища.
2. Дещо меркантильне ставлення деяких кандидатів на посади суддів до майбутньої професії
Під час співбесід неодноразово мали місце ситуації, коли претенденти на посади суддів апеляційних судів прямо повідомляли, що важливим стимулом їх участі у конкурсі є розмір суддівської винагороди судді апеляційної інстанції (тобто можливість заробляти більше 100 тис. гривень на місяць).
Наприклад, адвокат та доцент кафедри цивільного та господарського права факультету № 2 Донецького державного університету внутрішніх справ (м. Кривій Ріг) Наталія Макаренко, яка стала переможцем конкурсу на посаду судді Південно-західного апеляційного господарського суду (м. Одеса), достатньо просто пояснила свою мотивацію участі у конкурсі до апеляційних судів:
«Вважаю себе успішним адвокатом і звикла до певного рівня забезпечення. Суддівська винагорода судді першої інстанції мене не влаштовує».
3. Прояви своєрідної «подвійної моралі» у деяких учасників конкурсу, які перед конкурсом критикували стан речей у судовій владі, але вже під час співбесід говорили зовсім про інше.
Наприклад, вже згаданий адвокат Дмитро Шаповал писав у своєму мотиваційному листі, складеному для участі у конкурсі на посади суддів апеляційних судів:
«Мені не подобається наше судочинство за змістом. До початку повномасштабного вторгнення я мав гостру професійну кризу і навіть певну фрустрацію, адже не відчував, що мої зусилля у справах, хоч якось впливають на результат. <….>. Отримуючи рішення за рішенням в судах, в яких судді чи то не досліджували докази взагалі, чи то ігнорували висновки і правові позиції Верховного Суду, чи просто судили по «дворовій» справедливості».
А вже під час співбесіди з членами ВККС Дмитро Шаповал розповідав наступне:
«Зараз я би не використовував такі формулювання. Мені соромно, що я згадав про «дворове» правосуддя. Коли я став кандидатом в судді, я став по-іншому міркувати про судову систему і став намагатися зрозуміти сутність проблем судової влади».
У схожій ситуації опинився і представник наукової спільноти, член Вищої ради правосуддя Микола Мороз.
У своєму мотиваційному листі на посаду члена ВРП, а також під час співбесіди з народними депутатами – членами Комітету ВРУ з питань правової політики, 13 липня 2022 року Микола Мороз розкритикував стан речей у судовій владі.
«Сучасний стан судової системи в Україні, що покликана забезпечити доступне, справедливе, ефективне судочинство, потребує, перш за все, відновлення довіри суспільства до органів судової влади. У тому числі, це має бути досягнуто за допомогою оновлення та формування корпусу суддів відповідно до міжнародних стандартів. Ефективно здійснювати правосуддя може лише незалежний і безсторонній, компетентний та доброчесний Суд», – зазначав Микола Мороз вже у своєму мотиваційному листі на посаду члена ВРП.
Однак вже під час співбесіди з членами ВККС у 2025 році Микола Мороз повідомив наступне:
«Коли я проходив співбесіду у Комітеті ВРУ з питань правової політики, то тоді я ще не був членом Вищої ради правосуддя. Тому тоді я міг дозволити собі досить критичні зауваження. Зараз я вважаю, що мої зауваження, як діючого члена ВРП, все ж можуть вплинути на авторитет Верховного Суду. Дозвольте мені утриматися від відповіді, це буде неетично з моєї сторони», – повідомив Микола Мороз.
4. Деякі кандидати на посади суддів під час співбесід, ймовірно, наговорили зайвого, відверто розповідаючи про своє ставлення до тих чи інших судів.
Так, достатньо відверту оцінку стану судочинства у Шостому апеляційному адміністративному суді надала під час співбесіди адвокат та екс-начальник юридичного департаменту АТ «Чорноморнафтогаз» Юлія Тереза.
«Нажаль, як випливає з мого особистого досвіду, довести свою правоту в суді апеляційної інстанції, якщо ти програв першу інстанцію, у Києві вкрай важко. Можливо у столиці більш суворі правила. У мене складалося враження, що не дуже налаштована апеляційна інстанція вникати у тонкощі, які дозволять переглянути справу. Мені вдавалося довести правоту у інших апеляційних адміністративних судах, але в Києві все дещо інакше», – розповіла членам ВККС Юлія Тереза.
Разом з тим, як переможець конкурсу Юлія Тереза обрала місцем своєї суддівської кар’єри саме Шостий апеляційний адміністративний суд.
5. ВККС так і не змогла остаточно визначитися, чи була практика безстрокових відряджень суддів у 2022-2023 роках, які за відсутності повноважних складів ВРП та ВККС здійснював тодішній голова Верховного Суду Всеволод Князєв, позитивним або негативним явищем.
Нагадаємо, що як розповідала «Судово-юридична газета», Вища рада правосуддя, ВККС та Рада суддів України в цілому віднеслися негативно до такої практики, назвавши її «непрозорою», «нелогічною» та «непослідовною».
Зокрема, відрядження нерідко здійснювалися не в ті суди, на які змінювалася територіальна підсудність справ судів, в яких судді здійснювали правосуддя до початку повномасштабного вторгнення, а в суди фактично по всій країні без урахування поточного навантаження на суддів цих судів.
Проблема з безстроковими відрядженнями також полягає у тому, що відряджені судді по суті назавжди стали суддями тих судів, до яких вони були відряджені, хоча згідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів» безстрокове переведення судді може відбуватися лише за результатами конкурсу на зайняття вакантної посади судді.
У зв’язку з цим, у Громадської ради доброчесності виникли претензії до судді Миколаївського окружного адміністративного суду Ганни Лебедєвої, яка 22 серпня 2022 року була безстроково відряджена до складу Одеського окружного адміністративного суду.
ГРД звернула увагу, що безстрокове відрядження судді до Одеси було, ймовірне, невипадковим, оскільки Ганна Лебедєва та Всеволод Князєв були добре знайомі – до 2017 року Всеволод Князєв був головою Миколаївського окружного адміністративного суду.
А під час конкурсу на посади суддів апеляційних судів, який був оголошений у 2019 році (не відбувся), серед осіб, які можуть надати відповідну рекомендацію, Ганна Лебедєва зазначила все того ж Всеволода Князєва.
6. ВККС фактично не надала оцінку ситуаціям, коли кандидати на посади суддів апеляційних судів невдало «виступили» під час інших конкурсів, не обов’язково пов’язаних із судовою владою.
У такий ситуації опинився, зокрема, інспектор (помічник) голови ВККС Андрія Пасічника та переможець конкурсу на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду (м. Вінниця) Руслан Раімов.
Під час конкурсу на посади прокурорів Офісу Генпрокурора, 25 вересня 2020 року Друга кадрова комісія з добору на вакантні посади прокурорів Офісу Генпрокурора, за підсумками співбесіди, визнала Руслана Раімова таким, що не відповідає вимогам професійної доброчесності.
Відтак, може виникнути дивна ситуація, коли суддею апеляційного суду може стати кандидат, до якого виникли критичні зауваження в іншій конкурсній процедурі.
7. ВККС не завжди належним чином мотивувала свої рішення стосовно кандидатів на посади суддів, які викликають найбільшу увагу – членів ВРП та родичів членів ВККС і ВРП.
Як відомо, вказана категорії кандидатів отримала високі та дуже високі бали за підсумками конкурсу, що дозволило їм «організованою групою» претендувати на посади суддів одного з найбільш престижних судів країни – Північного апеляційного господарського суду.
Разом з тим, було далеко не завжди зрозуміло, що ж конкретно так сподобалося членам ВККС під час співбесід з членами ВРП або родичами членів ВККС та ВРП.
Наприклад, під час співбесіди з дружиною екс-заступника голови ВРП Дмитра Лук’янова Ганною Пономарьовою, яка є доцентом кафедри теорії та історії права Національного юридичного університету ім. Я. Мудрого, можна було дізнатися про те, що кандидатка добре володіє англійською мовою та захоплюється психологією.
Також можна було почути, що претендентка хоче бути корисною народові України, а ледь не єдині проблеми, що виникали у Ганни Пономарьової за весь час її науково-адміністративної діяльності, були пов’язані з суперечками зі студентами щодо отриманих ними оцінок та зі скороченням штату її кафедри вже під час повномасштабного вторгнення.
Які ж конкретно професійні та моральні якості Ганни Пономарьової, на думку ВККС, дають підстави вважати, що вона буде успішною та ефективною суддею апеляційного господарського суду, Комісія ані публічно, ані у своєму письмовому рішенні не оголосила.
Автор В’ячеслав Хрипун
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
