У Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду відбувся онлайн-семінар щодо проблемних питань правозастосування. До семінару долучилося понад 330 суддів першої та апеляційної інстанцій. Про це інформує ВС.
Заступник голови ККС ВС, секретар Першої судової палати ККС ВС Наталія Антонюк розповіла про правову позицію ВС щодо використання доказів, отриманих у результаті НСРД, у виділеному кримінальному провадженні. В постанові ККС ВС від 18 березня 2025 року в справі № 723/884/17 сформульовано висновок про те, що якщо з кримінального провадження виділено матеріали досудового розслідування, у тому числі докази, отримані в результаті НСРД, в окреме кримінальне провадження, то використання цих доказів у виділеному кримінальному провадженні не потребує отримання ухвали слідчого судді в порядку ст. 257 КПК України.
Також ВС у своїх рішеннях неодноразово висловлював позицію, що ухвала слідчого судді, відповідно до якої застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави, підлягає оскарженню в частині визначення розміру застави.
Наталія Антонюк звернула увагу учасників заходу на те, що відповідно до ст. 309 КПК України на ухвали слідчого судді, які не підлягають оскарженню в апеляційному порядку, можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження в суді. Зокрема, в постанові ККС ВС від 15 квітня 2025 року у справі № 127/15521/24 колегія суддів вказала, що суд, який розглядає незгоду сторони з ухвалою слідчого судді, постановленою під час досудового розслідування, яка не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, має повну судову дискрецію і може не погодитися з рішенням, постановленим слідчим суддею.
Заступник голови ККС ВС наголосила, що учасники кримінального провадження скаржаться на порушення права на захист внаслідок заміни захисника у зв’язку з мобілізацією його до Збройних Сил України. З цього приводу Касаційний кримінальний суд у справі № 127/2822/18 зазначив, що положеннями ст. 335 КПК України передбачено зупинення судового провадження лише у випадках, коли для проходження військової служби під час мобілізації був призваний обвинувачений, однак це положення не поширюється на мобілізацію захисника.
У постанові ККС ВС від 27 березня 2025 року у справі № 157/1664/22 ВС дійшов висновку, що положення ст. 309 КПК України щодо неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, постановленої на підставі п. 2 ч. 6 ст. 100 КПК України в кримінальному провадженні, у якому жодній особі не повідомлено про підозру, не узгоджуються з положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не гарантують особі ефективної реалізації її конституційного права на судовий захист, не відповідають критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), не забезпечують справедливого балансу інтересів особи та суспільства, а тому суперечать вимогам статей 1, 3, 8, 21, частин 4, 5 ст. 41, статей 55, 129 Конституції України, які в цьому кримінальному провадженні Суд застосовує як норми прямої дії. Суд виснував, що ухвала слідчого судді про передачу майна для реалізації у кримінальному провадженні, у якому нікому не повідомлено про підозру, підлягає апеляційному оскарженню.
Окрім того, доповідачка проаналізувала останні висновки Об’єднаної палати ККС ВС від 7 квітня 2025 року щодо:
– обмеження строків подання заяви до суду про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (постанова у справі № 464/7111/14-к);
– доцільності посилання на ст. 69 КК України під час призначення покарання неповнолітньому, якщо таке покарання буде нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України, але відповідатиме вимогам положень ст. 99-102 КК України (постанова у справі № 754/15594/23);
– повноважень суду касаційної інстанції самостійно перевірити процесуальні документи, які стосуються наявності у слідчого чи прокурора повноважень на здійснення певних процесуальних дій у разі надання таких документів стороною обвинувачення під час касаційного перегляду судових рішень, якими особу було притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (постанова ОП ККС ВС від 7 квітня 2025 року у справі № 349/508/16-к).
Наталія Антонюк звернула увагу учасників на правові позиції ВС у кримінальних провадженнях за ст. 336 КК України щодо ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Зокрема, йшлося про провадження, у яких обвинувачені належали до певної конфесії і вирішувалося питання, чи має особа право на проходження альтернативної військової служби (постанови від 15 квітня 2025 року у справі № 573/406/24, від 2 травня 2024 року у справі № 344/12021/22 та від 13 червня 2024 року у справі № 601/2491/22).
Зокрема, в останньому з рішень щодо цієї проблематики суд зазначив таке. Призов за мобілізацією може зумовлювати виконання військового обов’язку не лише в бойовій обстановці, а може бути пов’язаний з іншими видами несення цієї служби (як-от будівництво укріплень, вивезення поранених, ремонт техніки тощо).
У цьому провадженні засудженого, який повідомив про свої релігійні переконання, планували задіяти в захисті України як зв’язківця. Тобто держава навіть в умовах воєнного стану та мобілізації врахувала повідомлену засудженим інформацію про його віру. Підстав вважати, що засуджений мав би служити не як зв’язківець, не було, оскільки засуджений не з’явився для проходження будь-якої військової служби, зокрема тієї, яка не пов’язана з використанням та носінням зброї.
Також Верховний Суд вказав, що Україна запровадила альтернативи військовій службі в мирний час і громадяни України можуть безперешкодно ними скористатися. Проте під час мобілізації військовозобов’язаних можливість проходження альтернативної служби виключається, оскільки сама по собі мобілізація має на меті не просто несення військової служби, а захист Батьківщини від військового вторгнення іншої держави. Перебування держави у правовому режимі воєнного стану є вагомою причиною, щоб вести мову про необхідність виконання військового обов’язку всіма громадянами України, в тому числі й Свідками Єгови.
Голова ККС ВС Олександр Марчук висвітлив проблемні питання, пов’язані з проведенням підготовчого судового засідання. Зокрема, в постанові ОП ККС ВС від 15 квітня 2024 року у справі № 753/25892/21 сформульовано висновок про те, що повернення обвинувального акта не призводить до відновлення досудового розслідування, а орган досудового розслідування не може вчиняти інших дій, окрім тих, які необхідні для приведення цього акта у відповідність до вимог КПК України. Якщо сторона обвинувачення проводила слідчі дії та/або приймала процесуальні рішення, то отримані у кримінальному провадженні за результатами здійснення таких дій докази повинні визнаватися недопустимими як отримані після закінчення досудового розслідування.
Голова ККС ВС окремо зупинився на питаннях щодо передачі матеріалів кримінального провадження з одного суду до іншого в порядку ст. 34 КПК України, а також виконання вимог ст. 290 КПК України. В контексті останнього питання він навів постанову ККС ВС від 26 лютого 2024 року у справі № 715/565/22. У цій постанові колегія суддів зауважила, що посилання захисника на ту обставину, що він не мав можливості звернутися з клопотанням про надання доступу до низки доказів сторони обвинувачення, оскільки вступив у справу лише на стадії дослідження доказів судом першої інстанції, не свідчать про порушення органами досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України.
В іншій справі (постанова від 27 січня 2020 року у справі № 754/14281/17) ОП ККС ВС дійшла висновку, що відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом і скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
Секретар Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Білик продовжила ознайомлення учасників семінару з актуальною практикою Верховного Суду щодо відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України. Доповідачка наголосила, що належним підтвердженням стороною обвинувачення завершення досудового розслідування і відкриття для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України матеріалів досудового розслідування є або документи, що підтверджують особисте вручення відповідному учаснику кримінального провадження повідомлення про відкриття для ознайомлення матеріалів справи (зокрема, особисті розписки підозрюваного, захисника), або докази про направлення такого повідомлення на адресу, вказану для листування (постанова ККС ВС від 15 лютого 2023 року у справі № 354/1129/20).
Окрім того, Наталія Білик навела справу, в якій сторона обвинувачення стверджувала, що вручення повідомлення про закінчення досудового розслідування захиснику підозрюваного дорівнює повідомленню самого підозрюваного. З цього приводу ККС ВС виснував, що повідомлення про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України є процесуальною дією, яка має прямий індивідуальний характер, тобто стосується конкретного учасника кримінального провадження, і не може делегуватися захиснику. Надання доступу до матеріалів кримінального провадження має здійснюватися всім без винятку учасникам кримінального провадження зі сторони захисту, тобто окремо підозрюваному, окремо законному представнику, окремо захиснику. Таке право кожного учасника кримінального провадження є абсолютним і може не здійснюватися виключно за їхнім волевиявленням, наприклад відмова від такого ознайомлення (постанова ККС ВС від 21 лютого 2024 року у справі № 359/7681/20).
В межах семінару керівництво Касаційного кримінального суду у складі ВС відповіло на запитання суддів щодо найактуальніших проблемних питань кримінальної юрисдикції.
У заході також взяли участь суддя ВС у ККС Вячеслав Наставний, начальник відділу забезпечення діяльності голови та заступника голови суду ККС ВС Вікторія Шмирецька, начальник управління аналітичної та правової роботи Касаційного кримінального суду департаменту аналітичної та правової роботи ВС Ольга Бринзанська, в. о. начальника відділу аналітичної допомоги суддям управління аналітичної та правової роботи Касаційного кримінального суду департаменту аналітичної та правової роботи ВС Кристина Арушанян і завідувач сектору організаційно-протокольного забезпечення заходів суду відділу забезпечення діяльності голови та заступника голови суду секретаріату ККС ВС Михайло Вайнагій.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
