Верховний Суд України опублікував огляд практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) на основі рішень, ухвалених у серпні 2024 року. У цьому огляді міститься аналіз низки рішень ЄСПЛ, які стосуються дотримання державами-учасницями зобов'язань, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Ідеться про рішення:
W.R. v. the Netherlands щодо справедливості кримінального провадження стосовно заявника, обвинуваченого у вбивстві своєї дружини, з огляду на відсутність адвоката під час початкових допитів, де ЄСПЛ не констатував порушення вимог ст. 6 Конвенції, адже відсутність вразливості заявника, можливість оскаржити правдивість доказів, їхня якість, оцінка вини професійними суддями, вагомість суспільного інтересу разом з іншими національними процесуальними гарантіями свідчили на користь висновку про те, що кримінальне провадження стосовно заявника було справедливим;
BIELAU v. Austria щодо скарг заявника – лікаря загальної практики, на порушення його права на свободу вираження поглядів, захищеного ст. 10 Конвенції, з огляду на застосування до нього дисциплінарного стягнення за публікації на власному вебсайті, які містили категоричні твердження про неефективність вакцинації. ЄСПЛ констатував відсутність стверджуваного порушення, зауваживши, серед іншого, що метою оскаржуваного заходу був захист громадського здоров’я, та взявши до уваги експертні висновки, згідно з якими інформація, опублікована заявником, не відповідала сучасному стану медичної науки, а деякі твердження навіть не відповідали здоровому глузду.
GANUSHCHAK v. Ukraine щодо незаконності та непропорційності покарання у вигляді конфіскації і штрафу, накладеного на заявника за порушення митних правил, а саме ввезення автомобіля в Україну через закритий пункт пропуску в Автономній Республіці Крим у 2015 році, що охоплювалося диспозицією ст. 482 Митного кодексу України – переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем.
Як вказав ЄСПЛ, суди першої та другої інстанцій дійшли протилежних висновків стосовно питання, чи охоплювало поняття товарів у ст. 482 МК України транспортні засоби особистого користування і, таким чином, чи застосовувалася ця стаття до дій заявника, а наведені ним приклади постанов національних судів свідчили про розбіжності в судовій практиці при вирішенні справ цієї категорії, внаслідок чого заявник не міг передбачити оскаржуване втручання в його права за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Ураховуючи наведене, ЄСПЛ констатував порушення цього положення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
