Рівненський апеляційний суд скасував постанову суду попередньої інстанції, оскільки в матеріалах справи, окрім адміністративного протоколу, який не може бути визнаний належним доказом у справі в розумінні ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відсутні інші докази, які б підтверджували вину жінки, що притягується до адміністративної відповідальності за невиконання обов’язків щодо виховання дитини. Про це повідомляє пресслужба суду.
Особа, якій інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП, оскаржила постанову місцевого суду, якою її визнано винною за цією статтею та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень, до Рівненського апеляційного суду. В апеляційній скарзі просила скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
Апеляційний суд задоволив апеляційні вимоги сторони, виходячи з наступного.
Суду із протоколу про адміністративне правопорушення відомо, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, неналежно виконує свої батьківські обов’язки щодо виховання малолітнього сина, внаслідок чого він на території гімназії наніс одноліткові удар кулаком у ніс.
Положеннями ч. 1 ст. 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
З огляду на те, що зазначена норма закону, порушення якої ставиться в провину апелянтці, є бланкетною, то при розгляді цієї справи необхідно з’ясувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.
Враховуючи наведене, протокол про адміністративне правопорушення обов’язково має містити посилання на норму спеціального закону, за порушення якої настає відповідальність за ч. 1 ст. 185 КУпАП.
Натомість із протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити, які саме порушення допущені апелянткою та якому закону вони суперечать.
Фабула протоколу належним чином не розкриває суть інкримінованого стороні адміністративного правопорушення, адже у ній не зазначено від виконання яких саме обов’язків вона ухилилася, що стало наслідком вчинення її малолітнім сином дій щодо іншого гімназиста.
Більше того, з матеріалів справи неможливо встановити причинний зв’язок між діями (чи бездіяльністю) особи, яка притягується до адмінвідповідальності, та наслідками, що настали внаслідок поведінки її сина у навчальному закладі. Характеризуючих матеріалів із гімназії щодо їхнього учня до протоколу не долучено, а з приводу конфлікту, який мав місце між учнями на території гімназії, не опитано ні вчителів, ні їх класних керівників.
Чинним законодавством передбачено, що обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Через відсутність у матеріалах справи інших доказів, які б підтвердили вину матері малолітнього сина у невиконанні нею батьківських обов’язків щодо його виховання, формальний підхід працівника поліції при складанні адміністративного протоколу, привели апеляційний суд до висновку про те, що вина жінки у вчиненні інкримінованого їй правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, а тому відсутні підстави для притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 185 КУпАП.
З огляду на зазначене вище, Рівненський апеляційний суд скасував оскаржувану постанову місцевого суду, а провадження у справі відносно апелянтки закрив за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
