В рамках контролю за виконанням судових рішень суди зможуть накладати чималі штрафи на боржників у певних категоріях справ – від 60,5 тисяч грн до 121 тисячі грн.
Так, Верховна Рада 21 листопада прийняла в цілому як закон законопроект 9462 «щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень». Цим законом внесені зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства. Проект був внесений ще в липні 2023 року. «Судово-юридична газета» проаналізувала, які зміни внесли до ГПК.
Які зміни вносяться до ГПК
У Господарському процесуальному кодексі стаття 135, яка регулює штрафи, передбачатиме, що під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідачем, боржником є юридична особа) штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, від 60 560 грн до 121 120 грн.
При ухваленні рішення господарський суд вирішує також питання, чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого новою ч. 5 статті 345-1 ГК. Відповідно вказуватиме про це у резолютивній частині рішення.
Передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зобов’язання боржника подати звіт про виконання судового рішення та про прийняття або відмову у прийнятті звіту боржника про виконання.
Розділ VI ГПК доповнено статтями 345-1 – 345-4.
Так, нова стаття 345-1 «Заява про зобов’язання подати звіт про виконання судового рішення» передбачає, що суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов’язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах:
1) про захист ділової репутації;
2) що виникають з відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;
3) в інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду із заявою в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв’язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
У заяві обов’язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб’єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов’язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Якщо відповідачем є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб’єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд під час ухвалення рішення суду за письмовою заявою позивача може зобов’язати такого відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення незалежно від характеру спору.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Заява може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження – не пізніше 30 днів з дня відкриття провадження у справі
У статті 345-2 «Розгляд заяви про зобов’язання подати звіт про виконання судового рішення» встановлено, що суд розглядає заяву про зобов’язання боржника подати звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника – у судовому засіданні.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов’язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше 10 календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов’язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов’язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення.
У статті 345-3 «Розгляд звіту про виконання судового рішення» встановлено, що суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін – у судовому засіданні.
Звіт боржника про виконання судового рішення має містити зокрема відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання, а також, у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення. Також там має бути перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини.
В статті 345-4 «Рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення» передбачено, що за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Якщо боржником є юридична особа та суд зобов’язав подати звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, захід процесуального примусу у виді штрафу застосовується до такого керівника.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту, а також застосовує до такого боржника захід процесуального примусу у виді штрафу.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту.
Крім того, у статті 328 ГПК, яка регулює виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, встановлено, що якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв’язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви стягувача чи боржника про виправлення, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
У статті 331, яка регулює відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміну способу та порядку виконання судового рішення, встановлено, що якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв’язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви стягувача чи виконавця, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Невиконання боржником судового рішення про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом 2-х місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.
Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У статті 339, яка регулює судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах, встановлено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Також Господарський процесуальний кодекс доповнено новою статтею 339-1 «Право на звернення із скаргою до суду».
Так, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ГПК, порушено їхні права.
У статті 340 ГПК передбачається, що скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв’язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду відповідної скарги, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
У статті 341 встановлюється, що пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
У статті 342 передбачено, що скарга розглядається у 20-денний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на 20 днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.
В статті 343 ГПК передбачається, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
