На Хмельниччині вкладниця банку не змогла своєчасно отримати свої заощадження та звернулася до суду за захистом порушених прав. У позові жінка просила зобов’язати банк розірвати договір банківського вкладу, а також стягнути з банку й відділу державної виконавчої служби моральну та матеріальну шкоду. Про це повідомив Хмельницький апеляційний суд.
Позивачка зазначила, що уклала договір банківського вкладу строком на п’ять місяців. Після завершення цього терміну вона звернулася до банку з вимогою повернути кошти, які були необхідні для лікування, однак отримала відмову. У банку пояснили, що на її рахунок накладено арешт, не уточнивши, ким і коли це було зроблено.
Віньковецький районний суд Хмельницької області відмовив у задоволенні позову. З таким рішенням позивачка не погодилася та подала апеляційну скаргу.
Як встановив апеляційний суд, у лютому 2024 року головний державний виконавець відділу ДВС наклав арешт на кошти в сумі 3268 грн, які перебували на рахунках позивачки. Через цю постанову банк відмовився повертати їй вклад.
Апеляційний суд звернув увагу: за умовами депозитного договору, якщо на вклад накладено арешт, то до його зняття клієнт не має права вимагати виплати вкладу. Проте у цьому випадку державний виконавець наклав арешт не на депозитний вклад, а лише на кошти позивачки в сумі 3268 грн, що є на її рахунках.
На думку колегії суддів ХАС, через постанову про арешт коштів банк правомірно відмовився повернути вклад у сумі 3268 гривень, утім безпідставно не виплатив іншу частину вкладу, що перевищує цю суму.
«Крім того, навіть якщо банк вважав, що він не міг повернути вклад в зв`язку з даним арештом з технічних причин, як про це пояснювала представник банку, то вже після зняття арешту з грошових коштів позивачки 09 вересня 2024, банк (…) мав повернути депозитний вклад саме у вересні 2024 року, а не на початку лютого 2025 року, як він це зробив», – зазначив апеляційний суд.
Враховуючи, що внаслідок дій банку позивачка не змогла скористатися своїми коштами для життєво необхідних потреб, перебувала в емоційному напруженні та докладала значних зусиль для відновлення порушених прав, апеляційний суд визнав обґрунтованими її доводи про відшкодування моральної шкоди.
Натомість вимоги щодо розірвання договору апеляційний суд відхилив, оскільки вкладниця своєчасно заявила про небажання продовжувати вклад, що автоматично припинило дію договору. Підстав для стягнення матеріальної шкоди також не встановив.
За результатами розгляду суд частково задовольнив апеляційну скаргу: скасував рішення районного суду та постановив стягнути з банку на користь позивачки 3000 гривень моральної шкоди.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
