В огляді, серед іншого, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Звернемо увагу на деякі з них.
Справа SPIVAK v. Ukraine (№ 21180/15) стосувалася примусового психіатричного лікування заявника та незаконного продовження його госпіталізації всупереч рішенню суду про припинення лікування. Він скаржився за ст. 3, пунктами 1, 4, 5 ст. 5 та за ст. 13 Конвенції.
ЄСПЛ зазначив, що національні суди самі встановили незаконність утримання після 24 жовтня 2014 року, отже було порушено п. 1 ст. 5 Конвенції.
Суд визнав, що перегляд питання щодо продовження застосування примусових заходів медичного характеру без участі заявника не відповідав вимогам справедливості: заявник не міг бути присутнім на слуханнях і не мав права самостійно ініціювати перегляд свого утримання, суди поверхово розглядали відповідні справи, покладаючись лише на лікарські висновки, а омбудсман підтвердив існування системної проблеми в країні. Тому було порушено й п. 4 ст. 5 Конвенції.
ЄСПЛ також вказав, що майже дворічне примусове лікування без доведеної потреби, відсутність гарантій проти свавілля та вплив препаратів на когнітивні функції становили нелюдське й таке, що принижує гідність, поводження всупереч ст. 3 Конвенції. Порушення цього положення становили й умови утримання (переповнені палати, обмежений доступ до санітарних умов і прогулянок). Водночас Держава не створила належної правової бази й ефективних засобів захисту на порушення ст. 13 Конвенції.
Справа Á. F. L. v. Iceland (№ 35789/22) стосувалася позбавлення заявника права опіки над дочкою, що, на його думку, було дискримінаційним через відсутність «розумного пристосування» у зв’язку з його інвалідністю (аутизм, СДУГ, легка розумова відсталість). Він посилався на ст. 8 Конвенції в поєднанні зі ст. 14 Конвенції.
ЄСПЛ підкреслив: у рішеннях щодо дітей пріоритет мають їхні найкращі інтереси. Інвалідність не може бути єдиною підставою для позбавлення батьківських прав. Слід оцінювати, як вона реально впливає на здатність до виховання з урахуванням наданої допомоги. У цій справі ісландська влада організувала системну підтримку, але в дитини виявили занедбаність. Тому позбавлення опіки було обумовлене не самою інвалідністю, а недостатніми батьківськими навичками попри надану допомогу. ЄСПЛ дійшов висновку, що порушення ст. 8 Конвенції у поєднанні зі ст. 14 Конвенції не було.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
