Невиконання уповноваженим органом охорони культурної спадщини свого обов’язку щодо розроблення паспорта щойно виявленої пам’ятки архітектури є об’єктивною перешкодою для укладення її власниками охоронних договорів і не може розцінюватися як порушення законодавства про охорону культурної спадщини з боку власників. Водночас відсутність укладеного охоронного договору не звільняє власника пам’ятки архітектури від обов’язку належно дбати про її збереження та утримувати у стані, що виключає погіршення або руйнування об’єкта культурної спадщини.
Такий висновок зробив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
Обставини справи №440/10514/23:
Керівник окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім’ї місцевої ради. Позивач просив суд зобов’язати фізичних осіб, які є власниками квартир та приміщень у будинку, що є пам’яткою архітектури місцевого значення, укласти охоронний договір з Департаментом культури. На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відсутність укладених охоронних договорів свідчить про порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, оскільки така бездіяльність відповідачів може призвести до псування зовнішнього вигляду пам’ятки, її просторової композиції, елементів оздоби та втрати її автентичності. На запит окружної прокуратури щодо надання відомостей про щойно виявлені об’єкти культурної спадщини Департамент культури листом повідомив, що облікова документація на вказаний об’єкт у нього відсутня, через це немає можливості укладення охоронних договорів з власниками зазначеної будівлі. Рішенням судів попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовлено. На переконання заявника касаційної скарги, суди не врахували, що законодавством встановлено імперативний обов’язок для власників, зокрема, щойно виявлених об’єктів культурної спадщини укладати охоронні договори незалежно від того, виготовлена уповноваженим суб’єктом облікова документація в цілому та паспорт пам’ятки зокрема чи ні.
КАС ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін.
Суд зазначив, що паспорт об’єкта культурної спадщини є обов’язковим документом, який розробляється та оформлюється уповноваженим органом охорони культурної спадщини в межах бюджетного фінансування або інших джерел, не заборонених законодавством, і відповідно до затвердженої форми. Наявність паспорта для укладення охоронного договору не є формальністю. Зазначений документ – одна з невід’ємних складових договору, він слугує підставою для визначення режиму використання пам’ятки, обсягу та характеру охоронних заходів, які повинен забезпечити власник, що є визначальними умовами охоронного договору.
Невиконання уповноваженим органом охорони культурної спадщини свого обов’язку щодо розроблення паспорта щойно виявленої пам’ятки архітектури є об’єктивною перешкодою для укладення охоронних договорів і не може розцінюватися як порушення законодавства про охорону культурної спадщини з боку власників.
Суд звернув увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власники пам’яток архітектури зобов’язані виконувати встановлені законом вимоги щодо збереження, утримання та використання таких об’єктів, у тому числі підтримувати їх у належному стані. Отже, навіть у разі відсутності укладеного охоронного договору власники не звільняються від обов’язку належно дбати про збереження пам’ятки та утримувати її у стані, що виключає погіршення або руйнування об’єкта культурної спадщини.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
