Херсонський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу відповідача, змінивши рішення міського суду та зменшивши суму стягнення за кредитним договором з 77 до 30 тисяч гривень. Про це повідомили у суді.
Суть спору
Рішенням міського суду позов ПАТ «Укргазбанк» до громадянина про стягнення заборгованості задоволено; стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором станом на 29.02.2024 року в сумі 77 289 грн 14 коп. та 3 028 грн судових витрат, понесених на оплату судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем умов договору, в той час як відповідачем не спростовано отримання кредитних коштів та не доведено виконання умов договору і повернення кредиту та процентів за користування кредитом, іншого розрахунку заборгованості суду не надано, не оскаржено жодну транзакцію про направлення коштів в рахунок погашення заборгованості, тому право позивача порушено внаслідок невиконанням відповідачем зобов’язання та підлягає судовому захисту.
Аргументи сторін в апеляції
Не погоджуючись із вказаним рішенням адвокат відповідача подав апеляційну скаргу з відповідним обґрунтуванням, у якій просив скасувати рішення міського суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» подав відзив на апеляційну скаргу.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу адвокат апелянта вважав доводи позивача, наведені у відзиві безпідставними, посилаючись на відповідну судову практику.
Справа відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Висновки апеляційного суду
Колегія суддів зауважує, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв’язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У справі, що переглядалася, судом першої інстанції встановлено, що 24.05.2021 року громадянин підписав заяву-договір, зі змісту якої вбачається, що ця Заява-договір разом з Правилами, Тарифним планом, умовами банківських продуктів\пакетів (що всі розміщені на сайті Банку) є договором комплексного банківського обслуговування, укладеним між АБ «Укргазбанк», реквізити якого визначені у Правилах та Клієнтом, реквізити якого зазначені у цій Заяві-договорі (п. 2.1). Пунктом 4 заяви-договору визначено програму кредитування: строк дії ліміту дозволеного овердрафту строк кредитування: 12 місяців з можливістю пролонгації відповідно до умов Правил; мета кредиту: споживчі цілі; тип та спосіб надання кредиту: ліміт дозволеного овердрафту, безготівковим шляхом; валюта кредиту: національна валюта України гривня; порядок надання кредиту: безготівковий; погашення кредиту: в кінці строку; дострокове погашення кредиту: без обмежень; забезпечення: без забезпечення; власний внесок: відсутній; тип процентної ставки: фіксована; порядок сплати процентів: щомісячна; строк кредитування: 12 місяців; орієнтовна сума кредиту 10 000 грн. та інші умови.
З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що заборгованість громадянина за договором станом на 26.03.2024 року складає 77 289,14 грн. і нарахована відповідачу за період з дня укладення договору – 24.05.2021 року до 01.03.2024 року, з урахуванням збільшення процентної ставки з 23.06.2023 року від 36 % до 43 %.
Скаржник, заперечуючи щодо розміру заборгованості, посилається на неправомірність нарахування процентів поза межами строку дії кредитного договору, який безпідставно пролонговано банком в односторонньому порядку.
Банк, обґрунтовуючи правомірність пролонгації строку кредитування нарахування відсотків у межах цих строків, посилався на п. 3.4.6.1. Правил відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», відповідно до якого після сплину строку дії Дозволеного овердрафту, його дія може щоразу подовжуватися на такий самий строк у разі прийняття Банком рішення щодо пролонгації строку дії Дозволеного овердрафту, та на відповідні рішення банку. Зазначив, що збільшення процентної ставки відбулося на підставі рішень банку в порядку, визначеному п. 3.4.6.2. - 3.4.6.5. Правил.
Колегія суддів Херсонського апеляційного суду зауважує, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-договір, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо пролонгації договору, сплати процентів у розмірі і порядку нарахування, зазначених у позовній заяві та доданих до неї документах.
Крім того, роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України і Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, від 17 липня 2019 року справа № 175/4576/14-ц, і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
За таких обставин, зважаючи на відсутність в заяві домовленості сторін про умови пролонгації договору, Правила відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Колегія суддів зазначила, що позивачем безпідставно продовжено строк дії договору, а підписана відповідачем заява не містить умов, якими б визначалися порядок та підстави пролонгації строку дії кредитного договору. Відтак, погоджується з доводами скаржника, які ґрунтуються на правових позиціях, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), щодо того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
При цьому, банк не звернув уваги, що неповернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 12 місяців кредитування, свідчить не про продовження строку договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань. Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач не заявляв вимоги про стягнення грошових сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
При цьому, суд зауважує, що згідно з п. 3.5. заяви-договору, банк має право запропонувати клієнту змінити умови договору та інформує про це вкладника шляхом розміщення пропозиції про таку зміну на дошках (дошці) об`яв Банку , що розміщуються в загальноступних для клієнта місцях (операційній залі Банку, в мережі Інтернет на офіційному сайт Банку) з направленням повідоилення у випадку змін істотних умов договору, на номе6р мобільного телефону та/або електронної пошти, зазначеної у заяві-договорі або наданих іншим чином Банку. Проте матеріали справи не містять повідомлення позивача, надісланого відповідачу щодо зміни суттєвих умов договору, зокрема щодо пролонгації його дії.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що проценти за користування кредитними коштами, після спливу строку дії кредитного договору нараховані позивачем та стягнуті судом першої інстанції з відповідача безпідставно.
Відтак, нарахована банком сума заборгованості за поточним тілом кредиту 35 345 грн 75 коп. та простроченим тілом кредиту 23 308 грн підлягає зменшенню на суму переплати по відсотках, яку відповідач вносив на погашення основного боргу і яка в порушення умов договору направлялася банком на погашення відсотків, нарахованих поза межами строку дії кредитного договору.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості, зменшивши стягнуту суму заборгованості за кредитним договором до 30 586 грн 27 коп. та відповідно розмір судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання позовної заяви до 1 198 грн (справа № 766/5251/24).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
