Грошові вимоги кредиторів до боржника у справі про його банкрутство, заявлені з метою виведення активів з-під санкцій та з порушенням введеного постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією РФ» (Постанова № 187) мораторію, не підлягають визнанню.
Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Обставини справи №909/130/24:
У справі, що переглядалася, господарський суд на підставі заяв ініціюючих кредиторів відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ.
Однак у попередньому засіданні господарський суд встановив, що ТОВ є особою, пов’язаною з державою-агресором, і на нього поширюються положення Постанови № 187, в тому числі й передбачені підпунктом 2 п. 1 заборони щодо відчуження, передачі в заставу, будь-яких інших дій, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, прав участі в юридичній особі (акцій, паїв, часток у статутному капіталі або інших об’єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі), прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання.
Грошові вимоги ініціюючих кредиторів не підлягають визнанню, оскільки вони ґрунтуються на нікчемних правочинах і є наслідком узгоджених з боржником дій з метою виведення через процедуру банкрутства майна або отриманих від його реалізації коштів на користь бенефіціарних власників боржника – громадян РФ в обхід застосованих щодо них санкцій та з порушенням мораторію, введеного Постановою № 187.
Тому за відсутності вимог інших кредиторів і доказів неплатоспроможності боржника господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, закрив провадження в цій справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ.
КГС ВС погодився з висновками судів про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ.
З моменту запровадження мораторію суб’єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у Постанові № 187, зазнає обмежень щодо можливості реалізувати право вимоги до зобов’язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом.
Мораторій передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов’язань, проте не припиняє їх.
КГС ВС зазначив, що мета звернення кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, а також імперативно встановлені законодавцем в КУзПБ правила погашення цих вимог, які хоча й різняться для кожної з процедур банкрутства, але однаково обов’язкові для її учасників, зокрема кредитора (кредиторів) і боржника, вказують на існування в такому способі захисту й відновлення порушеного права, як звернення з грошовими вимогами кредитора (кредиторів) у процедурах банкрутства з метою їх задоволення, державного примусу.
Однак положення Постанови № 187 у співвідношенні з нормами КУзПБ щодо правил та наслідків звернення й визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство виключають можливість визнання за правилами цього Кодексу грошових вимог тих кредиторів, які є особами, пов'язаними з державою-агресором безпосередньо чи опосередковано внаслідок умисно вчинених дій.
Тож, незважаючи на наявність у юридичних осіб формальних підстав для звернення до суду із заявою про банкрутство ТОВ, однак враховуючи з’ясовані судами обставини вчинення відповідними фізичними особами недобросовісних дій з метою уникнення обмежень, встановлених Постановою № 187, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що ці обставини унеможливлюють визнання грошових вимог відповідних суб’єктів до боржника у справі про банкрутство за правилами національного законодавства – КУзПБ.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
