Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив позицію щодо відсутності у виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради повноважень щодо надання дозволу на розміщення тимчасової споруди.
Зазначається, що повноваження щодо надання паспорту прив’язки тимчасової споруди віднесено до компетенції органу з питань містобудування та архітектури. Процедура надання та оформлення органом з питань містобудування та архітектури паспорту прив’язки тимчасової споруди не лише не передбачає попереднього надання виконавчим комітетом дозволу на її розміщення, а прямо забороняє будь-яке погодження такої процедури.
Отже, виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради не наділений повноваженнями як щодо надання та оформлення паспорту прив’язки тимчасової споруди, так і повноваженнями щодо надання дозволу на її розміщення.
КАС ВС розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/17007/23.
Суть спору полягала у визначенні правомірності рішень Рава-Руської міської ради Львівської області про скасування дозволу на розміщення тимчасової споруди та про включення відповідної земельної ділянки до переліку для продажу права оренди на торгах.
Суть справи
Позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати два рішення міської ради:
- рішення про скасування рішення виконавчого комітету від 26 січня 2023 року, яким позивачу було надано дозвіл на розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності;
- рішення про включення земельної ділянки, де розміщувалась тимчасова споруда, до переліку для підготовки лоту з продажу права оренди на конкурентних засадах.
Позивач зазначав, що рішення виконавчого комітету є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію після реалізації, а тому не може бути скасований радою. Крім того, паспорт прив’язки тимчасової споруди був чинним і не анульованим у законний спосіб, що надавало йому право користуватись спорудою.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, виходячи з того, що виконавчий комітет міської ради діяв у межах власних (самоврядних) повноважень щодо благоустрою території. Відповідно до частини дев’ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада мала право скасувати рішення виконавчого комітету.
Також суди вказали, що позивач встановив тимчасову споруду без чинного паспорта прив’язки та без договору оренди конструктивних елементів благоустрою, а отже, споруда вважалася самовільно встановленою.
Доводи про неможливість скасування рішення через його нібито виконання суди відхилили, наголосивши, що анулювання паспорта прив’язки та відсутність орендних відносин свідчать про відсутність фактичного виконання рішення виконавчого комітету.
Аргументи касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач стверджував, що суди неправильно застосували норми матеріального права, не врахували практику Верховного Суду у подібних справах та не розмежували власні і делеговані повноваження органів місцевого самоврядування.
Зокрема, він наголошував, що скасування рішення виконавчого комітету можливе лише у разі його невідповідності Конституції чи законам України або за рішенням суду. Крім того, відсутність формального рішення про анулювання паспорта прив’язки свідчить про його чинність.
Висновки Верховного Суду
Верховний Суд проаналізував норми статей 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та 30, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також Порядок розміщення тимчасових споруд, затверджений наказом Мінрегіону №244 від 21 жовтня 2011 року.
Суд дійшов висновку, що розміщення тимчасових споруд є сферою містобудівної діяльності та належить до делегованих повноважень виконавчих органів рад у галузі будівництва, а не до питань благоустрою.
Видача паспортів прив’язки належить до компетенції органів з питань містобудування та архітектури, а не виконавчих комітетів рад. При цьому законодавство не передбачає процедури попереднього отримання дозволу від виконкому на розміщення тимчасової споруди.
Таким чином, Верховний Суд визнав, що виконавчий комітет не мав повноважень надавати дозвіл на розміщення тимчасової споруди, а тому Рава-Руська міська рада не мала повноважень скасовувати таке рішення на підставі частини дев’ятої статті 59 Закону №280/97-ВР.
Рішення ради від 23 червня 2023 року №73 про скасування рішення виконавчого комітету ухвалене з порушенням вимог статті 19 Конституції України та частини дев’ятої статті 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому є протиправним і підлягає скасуванню.
Водночас Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення ради №39 про включення земельної ділянки до переліку для продажу права оренди на конкурентних засадах, оскільки анульований паспорт прив’язки позбавляв позивача законних підстав користуватися ділянкою, а виключення для продажу в цьому випадку не застосовуються.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу:
- визнав протиправним і скасував рішення Рава-Руської міської ради №73 від 23 червня 2023 року про скасування рішення виконавчого комітету;
- у решті позовних вимог — щодо оскарження рішення про включення земельної ділянки до переліку для продажу права оренди — судові рішення залишено без змін.
Постанова Верховного Суду набрала законної сили з моменту її ухвалення та є остаточною.
Детально ознайомитись з позицією ВС у справі № 380/17007/23 можна за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
