Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця застосовується десятиденний строк у календарних днях, передбачений ЦПК України, а не строк у робочих днях за Законом «Про виконавче провадження».
Відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку та недоведення поважних причин його пропуску є підставою для залишення скарги без розгляду.
Обставини справи
У справі, що переглядалася, заявник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо неправомірного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів і просив суд визнати дії державного виконавця неправомірними та зобов’язати його здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів із виключенням неправомірних виплат і з урахуванням уже сплачених сум.
Районний суд у задоволенні скарги відмовив, посилаючись на те, що заявник не довів факту порушення його прав як сторони виконавчого провадження, а вимога заявника щодо зобов’язання державного виконавця вчинити певну дію станом на день розгляду скарги добровільно виконана.
Апеляційний суд скасував ухвалу районного суду й залишив скаргу заявника без розгляду, мотивуючи своє судове рішення помилковістю висновків суду першої інстанції з огляду на те, що заявником пропущено десятиденний строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, передбачений п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник звертав увагу на те, що згідно з положеннями ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» строк на оскарження рішень, дій виконавця, посадових осіб державної виконавчої служби становить 10 робочих днів, у зв'язку з чим вважав, що не пропустив строку на звернення до суду зі скаргою в цій справі.
Що вирішив суд
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, КЦС ВС виснував, що скарга заявника на дії державного виконавця подана з пропуском передбаченого п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України десятиденного строку. З огляду на відсутність клопотання про поновлення строку та ненадання доказів поважності причин його пропуску апеляційний суд, дотримуючись вимог процесуального закону, мотивовано залишив скаргу без розгляду.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги КЦС ВС звернув увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії державного виконавця можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Водночас положення п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України встановлюють строк 10 днів у календарному обчисленні.
КЦС ВС підкреслив, що за правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18, норми Закону України «Про виконавче провадження» мають загальний характер, тоді як положення процесуальних кодексів є спеціальними. Отже, строк на оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця підлягає обчисленню в календарних, а не в робочих днях.
Постанова ВС від 1 жовтня 2025 року у справі № 497/2150/24.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
