Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного господарського суду щодо ефективного способу захисту в разі скасування Мін’юстом рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, визначивши, що вимога про скасування наказу Мін'юсту не має щоразу розцінюватися судами як неналежний спосіб захисту, таку вимогу можна інтерпретувати як спрямовану на введення позивача у володіння шляхом державної реєстрації відповідного речового права на підставі судового рішення.
Судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.
Постанова ВП ВС від 3 вересня 2025 року у справі № 910/2546/22.
Обставини справи
Між СТОВ «Нива» та ТОВ «Агро-Лан» укладено договори суборенди земельних ділянок, на підставі яких останнє зареєструвало за собою право суборенди.
Ухвалою суду припинено право оренди СТОВ «Нива» та право суборенди ТОВ «Агро-Лан», проведено реєстраційні дії щодо припинення таких прав.
Згодом рішеннями державного реєстратора здійснено державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Герман Агро» на вказані вище земельні ділянки на підставі договорів оренди з власниками земельних ділянок.
Проте Мін’юст задовольнив скаргу ТОВ «Агро-Лан» та скасував прийняті державними реєстраторами рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за ТОВ «Герман-Агро» та прав суборенди ТОВ «Еконива», оскільки апеляційний суд скасував ухвалу господарського суду про припинення права оренди та суборенди земельних ділянок СТОВ «Нива» та ТОВ «Агро-Лан».
У зв’язку з цим ТОВ «Герман-Агро» та ТОВ «Еконива» звернулися з позовом про скасування наказу Мін’юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ними прав оренди та суборенди земельних ділянок.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове рішення, яким відмовив в задоволенні позову.
КГС ВС передав цю справу на розгляд Великої Палати ВС, оскільки вважав за необхідне відступити від низки висновків КЦС ВС та ВП ВС про те, що належним відповідачем у справі про скасування наказу Мін’юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Правовий висновок ВП ВС
Велика Палата ВС неодноразово доходила висновку про те, що спір про скасування наказу Мін’юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов’язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі.
Спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є, з одного боку, ТОВ «Герман-Агро» і ТОВ «Еконива», які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, а з іншого – ТОВ «Агро-Лан», яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому.
Беручи до уваги, що у вказаному вище спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ТОВ «Агро-Лан», а також виходячи з правової природи спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивачів, які здатні ефективно захистити порушені, на їх думку, права оренди та суборенди земельних ділянок, про що йтиметься в наступному розділі цієї постанови.
Натомість Мін’юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на земельні ділянки.
За таких обставин Велика Палата ВС відступила від висновків, викладених у низці постанов КГС ВС про те, що у таких спорах єдиним відповідачем може бути Мін’юст.
Також Велика Палата ВС відступила від висновків КГС ВС, викладених у постановах від 09 серпня 2023 року у справі № 910/18929/21 та від 17 квітня 2024 року у справі № 640/14353/19, про те, що позовна вимога про оскарження наказу Мін’юсту в разі її задоволення не приводить до повного захисту прав позивача, а судове рішення про визнання незаконним чи про скасування такого наказу само собою не може бути підставою для державної реєстрації речових прав, оскільки з урахуванням конкретних обставин справи таку вимогу можна інтерпретувати як спрямовану на введення позивача у володіння шляхом державної реєстрації відповідного речового права на підставі судового рішення згідно з положеннями частини третьої статті 26 Закону. Відтак зазначена вимога не має щоразу розцінюватись судами як неналежний спосіб захисту з відмовою в її задоволенні виключно з формальних міркувань.
При цьому, судове рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.
У цій справі позивачі правом залучити ТОВ «Агро-Лан» співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України не скористались та послідовно наполягали на необхідності задоволення їх вимог самим лише Мін’юстом, з яким у них немає спору про речові права на земельні ділянки.
Оскільки Мін’юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ «Агро-Лан» співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
