Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, викладеною російською мовою, однак Касаційний цивільний суд у складі ВС залишив її без руху, посилаючись на ч.1 ст.9 Цивільного процесуального кодексу, відповідно до якої цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
«У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа № 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Відповідно до ч.4 ст.9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом», - йдеться в ухвалі КЦС від 21 січня 2019 року.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що касаційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою. Разом з тим, у рішенні зазначається, що заявник не позбавлений права звернутися до перекладача з метою приведення касаційної скарги у відповідність до вимог закону.
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що судді Великої Палати Верховного Суду Світлана Бакуліна та Віталій Уркевич висловили окрему думку щодо умов розгляду справи у письмовому провадженні без виклику сторін.
Крім того, Велика Палата зазначила, що можливість розгляду касаційної скарги із викликом сторін, передбачена ЦПК, не зобов’язує ВП ВС забезпечувати такий розгляд по кожній справі.
