Судові рішення зі стягнення компенсації моральної шкоди наразі в Україні не підлягають опису стандартом або через обов’язкове застосування єдиної формули обчислення. Дискусії виникають як стосовно фактів доведення спричинення такої шкоди, так і щодо розміру компенсації.
Врегулювання розміру моральної шкоди в Україні
Щоб урегулювати це питання, парламентарі регулярно намагаються прийняти відповідні законопроекти. Так, наразі на розгляді в комітетах Верховної Ради знаходиться проект закону №8396 про регулювання діяльності з визначення розміру моральної (немайнової) шкоди, поданий за ініціативи групи народних депутатів
У цьому проекті пропонується визначити нову професію — спеціаліст з визначення розміру моральної шкоди. Опитані експерти вважають, що це може полегшити суддям визначення розміру моральної шкоди, проте не стане єдиним та фінальним аргументом для ухвалення рішень. Разом з тим, звертаючись до досвіду впровадження формули Ерделевського, можна побачити, що судді використовували її специфічно, часом беручи за основу, а часом занижуючи суму відшкодування.
Та все одно сьогодні формула Ерделевського залишається найбільш зручним і зрозумілим механізмом, своєрідним «золотим стандартом», адже ґрунтується на презумпції моральної шкоди страждань, які повинна відчути «середня», «нормально реагуюча» на протиправну щодо неї поведінку людина; визначення базисного рівня розміру компенсації за страждання, спричинені заподіянням тяжкої шкоди здоров’ю, що приймається в розмірі 720 мінімальних розмірів зарплати; розробленій шкалі співвідношень розмірів компенсації моральної шкоди; розробленій формулі, за допомогою якої можна визначити розмір компенсації та яка враховує критерії, що повинен взяти до уваги суд при вирішенні відповідного питання. Та як вже зазначалося, законодавством обов’язкове використання цієї формули не передбачено, а отже, судді й досі бувають не до кінця об’єктивними та присуджують компенсацію, часто виходячи з особистісних настроїв та переконань.
Автори законопроекту вважають, що така ситуація призводить до усталеної судової практики, коли за одних і тих самих обставин один і той самий суд, керуючись внутрішнім переконанням, присуджує абсолютно різні суми грошового відшкодування моральної шкоди. При цьому різниця між цими сумами грошового відшкодування може складати десятки й сотні тисяч гривень, а іноді навіть більше. Безумовно, у таких випадках не можна говорити про гарантовану ст. 21 Конституції України рівність прав людини.
Якщо у вирішенні проблематики цих питань опиратись на досвід розвинених країн, можна виділити дві дієві моделі: або встановлення мінімального і максимального розміру виплат (США і Японія), або визначення законом чи уповноваженим органом (організацією) компенсаційних тарифів у залежності від заподіяної моральної шкоди (Великобританія, Франція, Австрія, Італія).
Стягнення моральної шкоди: світова практика
Якщо вже торкатися проблематики обчислення моральної шкоди у світовій суддівській спільноті, варто розглянути ці питання дещо детальніше.
Велику Британію взагалі можна вважати країною, що побудувала практику розгляду моральних спорів на класичних постулатах римського права, що мало як свої переваги, так і недоліки. Англійське право при відшкодуванні шкоди не встановлює жодних відмінностей між матеріальною шкодою і нематеріальною. Визначення наявності заподіяної моральної шкоди та розміру її відшкодування залежить від цілого ряду самостійних факторів. Система, яка діє у Великій Британії для визначення розміру компенсації моральної шкоди, була розроблена ще в 1964 році як тарифна схема, а також існує тарифна схема 1994 року. Мінімальний розмір компенсацій встановлено на рівні 1 тисячі фунтів, а максимальний — у 20 тисяч фунтів.
У Німеччині працює система складання таблиць на основі раніше прийнятих судових рішень. Компенсація моральної шкоди в законодавстві цієї країни врегульована ст. 823 цивільного положення і має визначення Schmerzensgeld, тобто «Гроші за страждання або біль». Там зазначено: хто протиправно, умисно або необережно зазіхає на чиєсь життя, тілесну недоторканність, здоров'я, свободу, право власності або будь-яке інше право іншої особи, той зобов'язаний відшкодувати заподіяну цим шкоду. Абсолютно рівну відповідальність несе і та особа, яка порушила закон, спрямований на захист інших осіб. При цьому вимагати відшкодування моральної шкоди в Німеччині можна виключно при виконанні передумов, які вказані у п. 253 ст. 1, де мова йде про виплату грошової компенсації за шкоду, яка не є майновою, та якщо обставини немайнової шкоди настають в результаті неправомірних дій, що спричинюють тілесні ушкодження або іншу шкоду здоров'ю чи неправомірно обмежують свободу потерпілого.
Щодо французького законодавства, то у так званому «Кодексі Наполеона» (ЦК Франції) питання відшкодування моральної шкоди врегульовані ст. 1381–1383. Хоча в цих статтях йдеться про шкоду взагалі (dommage), суди Франції інтерпретують ці норми так, щоб їх можна було використовувати і стосовно моральної шкоди (dommage moral). Роль судової практики в даному випадку дуже показова: незважаючи на те, що у французькому законодавстві немає обмеження по колу осіб, яким допустимо відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну смертю, французькі суди застосовують цю норму в переважній більшості випадків стосовно близьких родичів (тоді як в Україні таке шкода компенсується тільки близьким родичам і членам сім'ї).
Оскільки інститут відшкодування моральної шкоди в Україні тільки формується, по якій саме моделі в подальшому буде встановлюватися практика обчислення моральної шкоди,передбачити важко. Та навіть у разі прийняття закону №8396 можновладцям варто буде врахувати всі можливі ризики та недоліки і знайти найбільш доцільний варіант.
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» писала про те, що суд зобов’язав страхову компанію компенсувати інваліду моральну шкоду.
Також нещодавно ми публікували постанову ВС щодо податків на компенсацію моральної шкоди.
