Державне підприємство звернулось до суду з позовом до контролюючого органу, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Позивач позовні вимоги обґрунтовав тим, що контролюючим органом безпідставно застосовано штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток з огляду на те, що камеральна перевірка податкових декларацій позивача та податкові повідомлення- рішення проведена контролюючим органом з порушенням норми ст. 102 Податкового кодексу України, тобто після спливу 1095 днів, які надаються законодавством контролюючому органу для визначення суми грошових зобов`язань платників податку, а відповідно і застосування штрафних санкцій. Окрім того, позивач зазначив, що раніше на підставі рішення суду з нього стягнуто суму податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій).
Постановою окружного адміністративного суду позовні вимоги підприємства задоволено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано.
Рішення суду обґрунтовано тим, що нарахування штрафних санкцій за деклараціями, уточнюючими документами та податковими повідомленнями-рішеннями здійснювались відповідачем поза межами строку 1095 днів, тобто, з порушенням приписів ст. ст. 102, 114 Податкового кодексу України. Борг за самостійно задекларованими позивачем грошовими зобов`язаннями стягнуто відповідачем у судовому порядку і виконання постанови про стягнення податкового боргу розстрочено на підставі ухвали суду, а тому застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату коштів за вказаними зобов`язаннями не відповідає приписам Податкового кодексу України.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції та в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог підприємства. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при нарахуванні штрафних санкцій за деклараціями, уточнюючими документами та податковими повідомленнями-рішеннями доповідачем не порушено приписи статей 102 та 114 Податкового кодексу України щодо строку застосування штрафних санкцій в 1095 днів, оскільки такий строк має розраховуватись з дати сплати податкового зобов`язання, а не з дати подання декларації. Суд дійшов висновку, що норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не звільняють від відповідальності платника податків за несвоєчасну сплату сум заборгованості, стягнутих за рішенням суду, а розстрочення стягнутих сум на підставі рішення суду також не впливає на правомірність застосування податковим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань згідно ст. 126 Податкового кодексу України.
Позиція Верховного Суду
- На платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання.
- Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.
- За несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання він притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України.
- Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.
Норми визначені пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України поширюються також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбувається і в примусовому порядку, на підставі рішення суду, ухваленого згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, чи ухваленого на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який регулював аналогічні правовідносини до 01.01.2011. Ураховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Верховний суд зазначив, що судове рішення, ухвалене в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов`язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов`язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов`язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового доргу, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, тобто штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів.
Крім того, необхідно зазначити, що перебіг строку в 1095 днів, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, починається з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, то відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.
Колегія суддів дійшла висновку, що нарахування штрафу за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань за деклараціями та уточнюючими документами з граничними термінами сплати здійснено контролюючим органом поза межами граничного строку в 1095 днів, що визначений ст. 102 Податкового кодексу України.
З рішенням у справі № 820/11541/13-а можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про те, що ВС виніс рішення щодо належної організації дорожнього руху та умов пересування пішохода.
