ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення штрафу за неналежне виконання умов договору на транспортне обслуговування.
Позов обґрунтовано тим, що на порушення умов укладеного сторонами договору та узгодженої на його підставі заявки відповідач не дотримався нормативів завантаження/розвантаження і строку доставки вантажу, а саме: допустив порушення строку завантаження на 6 діб, а також строку його доставки на 4 доби, у зв`язку з чим має сплатити штрафні санкції, передбачені договором.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено частково: стягнуто на користь позивача штраф; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено
Судові рішення мотивовано доведеністю обставин порушення відповідачем умов перевезення вантажу в частині строків його завантаження і доставки, що, відповідно до умов договору, є підставою для стягнення штрафу. Водночас у договорі сторони дійшли згоди про те, що умови кожного конкретного перевезення узгоджуються у відповідній заявці, а тому до спірного перевезення підлягають застосуванню штрафні санкції, передбачені саме заявкою, а не загальними умовами договору.
Відповідач зазначив, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишились обставини того, що строк пред'явлення вимог щодо сплати штрафу сплинув через недотримання позивачем присічного строку пред'явлення претензії, встановленого ч. 3 ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (далі — Конвенція), яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
За твердженнями скаржника, судами попередніх інстанцій неповно встановлені фактичні обставини, що призвело до неправильного вирішення спору. Так, суди не надали належної правової оцінки листуванню між сторонами щодо узгодження строку подачі транспортного засобу під завантаження, помилково визнавши недоведеною зміну строків перевезення за згодою сторін. Оскільки позивач підписав акт виконаних робіт без будь-яких заперечень чи зауважень, він фактичного погодився з належним виконання умов договору відповідачем та втратив право на стягнення заявлених штрафних санкцій.
Позиція Верховного Суду
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач виконав перевезення вантажу з порушенням строків, передбачених заявкою на перевезення, яка є невід`ємною частиною договору. Внаслідок такого порушення умов перевезення відповідача зобов`язано сплатити штрафні санкції, передбачені заявкою, з розрахунку 1 500 грн за кожен день прострочення завантаження та доставки вантажу, оскільки, відповідно до договору, умови кожного конкретного перевезення узгоджуються саме у відповідній заявці.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткову доведеність позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача 15 000 грн штрафу, зокрема: 9 000 грн штрафу — за порушення строку завантаження на 6 днів (1 500 грн х 6) та 6 000 грн штрафу за порушення строку перевезення вантажу на 4 дні (1 500 грн х 4).
Однак Касаційний господарський суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення даного позову, оскільки вважає їх такими, що зроблені при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Ч. 3 ст. 30 Конвенції передбачено, що прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом 21 дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.
Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що у заявці на перевезення вантажу від 20.12.2017 року сторонами було погоджено дату завантаження — 22.12.2017 року і дату доставки вантажу — 27-28.12.2017 року. Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 28.12.2018 року, вантаж було завантажено 28.12.2017 року та доставлено в пункт призначення 03.01.2018. Водночас з претензією про сплату штрафних санкцій у зв`язку з порушенням умов перевезення вантажу ТОВ_1 звернулося до ТОВ_2 лише 15.05.2018, тобто поза межами 21-денного строку для пред’явлення таких вимог, встановленого ст. 30 Конвенції.
За таких обставин справи, враховуючи ненаправлення відповідної вимоги на адресу відповідача у встановлений строк, ТОВ втратило право вимагати компенсації у формі штрафу, який є предметом стягнення за заявленим у справі позовом, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
З рішенням у справі № 910/14892/18 можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» публікувала рішення Верховного Суду щодо права на пенсію зі зменшенням пенсійного віку чорнобильцям.
