Касаційний адміністративний суд розглянув справу №459/2485/16-а за позовом декількох фізичних осіб до Червоноградської міської ради Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень (треті особи — дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТЕК-НТ», Червоноградська місцева прокуратура).
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення конкурсної комісії Червоноградська міська рада прийняла рішення, яким визнала переможцем конкурсу з передачі у концесію цілісного майнового комплексу Комунального підприємства Червоноградської міської ради Львівської області «Червоноградтеплокомуненерго» — ТОВ «ЗТЕК-НТ».
Позивачі вважали, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було дотримано порядку проведення процедури передачі об`єкта в концесію. У тому числі були відсутні розроблений останнім бізнес-план беззбиткової діяльності, документи, які підтверджують його платоспроможність, досвід роботи у сфері послуг теплопостачання.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 30 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року апеляційні скарги третіх осіб задоволено, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 березня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Задовольняючи апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що адміністративний позов заявлено позивачами не до належного відповідача, а саме — до Червоноградської міської ради Львівської області, хоча, на думку апеляційного суду, належним відповідачем у справі є конкурсна комісія, рішення якої оскаржується.
Відтак, зважаючи на відсутність в апеляційного суду процесуального права здійснювати заміну відповідача на належного, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд виходив з того, що позивачами не наведено жодних обставин порушення їх прав оскаржуваним рішенням міськради.
Також Львівський апеляційний адміністративний суд, дослідивши обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, вирішуючи спір по суті, дійшов висновку про дотримання процедури проведення конкурсу та безпідставність вимог позовної заяви.
З цим рішенням не погодився КАС, який скасував Постанову апеляційного суду та залишив чинним рішення суду першої інстанції.
В касаційній скарзі скаржники звертали увагу на наступне:
- суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що Червоноградська міська рада є неналежним відповідачем у справі, оскільки саме остання визначає та затверджує склад конкурсної комісії, затверджує результати конкурсу;
- необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що права позивачів не порушені оскаржуваним пунктом рішення, оскільки позивачі є членами територіальної громади м. Червоноград та споживачами послуг з центрального теплопостачання, яке надає їм у тому числі КП, що передається у концесію, а скаржник у справі додатково був членом конкурсної комісії;
- суд апеляційної інстанції не перевірив та не надав належної правової оцінки обставинам справи, зокрема, недотриманню конкурсною комісією критеріїв оцінювання конкурсних пропозицій при визначені переможця конкурсу, а саме: збитковість ТОВ «ЗТЕК-НТ», відсутність доказів наявності гарантій залучення інвестицій на фінансування заборгованості об`єкта, що передано у концесію.
В обґрунтування власного рішення КАС зазначив наступне:
- Протокольне рішення конкурсної комісії і оскаржуване рішення міськради за своєю суттю є актами індивідуальної дії, мають застосовуватись одноразово і після реалізації вичерпує свою дію. (Зокрема, у даній справі дія протоколу конкурсної комісії та рішення міськради вичерпується укладенням договору концесії з переможцем конкурсу.)
Договір концесії на виконання протокольного рішення конкурсної комісії №4 від 30 червня 2016 року рішення Червоноградської міської ради №229 від 28 липня 2016 року не укладено, відтак, оскаржувані рішення не вичерпали свою дію та можуть бути предметом судового оскарження.
- Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
При цьому порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
- Передача у концесію збиткового об`єкта комунальної власності у сфері теплопостачання суб`єкту господарської діяльності, який не довів належним чином своєї платоспроможності, не прийняв зобов`язання щодо заборгованості такого підприємства, створює умови, за яких існує реальна загроза порушення права членів територіальної громади на отримання якісних, своєчасних послуг з постачання теплової енергії за економічно обґрунтовану ціну, а також безпосередньо порушуються фінансові права територіальної громади (що виражається у понесенні додаткових витрат з місцевого бюджету на покриття збитків КП, що передається у концесію)
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Про помилки державних органів та принцип «належного урядування»
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland),заява №10373/05, пункт 73).
Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).
З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, пункт 67).
У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).
Про якість судових рішень
Одночасно, КАС нагадав про положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що:
- усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю;
- у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору;
- виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення;
- обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту;
- обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Раніше «Судово-юридична газета» розповідала, що ВП ВС керується факторами якості судових рішень, які визначені Консультативною радою європейських суддів.
