У червні 2019 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі № 727/4597/19 щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою.
22 липня 2019 року Шевченківським районним судом м. Чернівці ухвалено додаткове рішення у справі №727/4597/19 та стягнуто на користь позивача судові витрати за надання правової допомоги у сумі 5000,00 грн.
Суд першої інстанції, приймаючи додаткове рішення, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки позивачем та його представником подані підтверджуючі документи надання позивачу правової допомоги адвокатом.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 липня 2019 року скасовано, у задоволенні заяви позивача відмовлено.
Суд апеляційної інстанції вказав, що з наданих позивачем документів неможливо встановити факт оплати вказаних послуг, оскільки позивач не надав доказів, що його адвокат має касу і веде касову книгу, надаючи до суду як доказ оплати послуг адвоката квитанцію про отримання коштів, виписану самим адвокатом. А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу документально не підтверджені, що свідчить про відсутність підстав для відшкодуванні таких витрат.
Суд апеляційної інстанції вважав, що прибутковий касовий ордер має право виписувати виключно особа, яка отримала готівку за наслідком касової операції, тобто під час отримання готівки через касу такої особи з відображенням такої операції у відповідних книгах обліку. Оскільки позивачем не надано до суду доказів, що його адвокат має касу і веде касову книгу, відтак адвокат не може сам виписувати квитанцію чи касовий ордер про отримання коштів.
З таким висновком не погодився Верховний Суд. КАС ВС ще раз нагадав, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у Постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
КАС зазначив, що Закон №5076-VI (Про адвокатуру та адвокатську діяльність) не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР (Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг), Положення №13 ("Про форму та зміст розрахункових документів") та Положення №148 («Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні») не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Верховний Суд врахував той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, тому адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Також колегія суддів Верховного Суду зазначила, що статтею 134 КАС України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.
Раніше «Судово-юридична газета» досліджувала чи є вулиця та двір громадським місцем.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.
