Вовлечение лица в конфиденциальное сотрудничество является не отдельной разновидностью НСРД, а составным элементом их проведения. В силу характера конфиденциального сотрудничества орган досудебного расследования сам определяет формы и способы его организации с учетом потребностей следствия, необходимости предотвратить разглашение факта и деталей такого сотрудничества и т.д. Об этом указал Кассационный уголовный суд Верховного Суда в постановлении от 16.12.2024 по делу № 751/10942/15-к.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 і ч. 1 ст. 263 КК.
У касаційній скарзі захисник зазначає, що зі змісту постанов прокурора про проведення оперативних закупок незрозуміло, яким чином було визначено уповноважену особу для проведення оперативної закупки, яким чином ці постанови були направлені до інших правоохоронних органів, чому проведення оперативної закупки фактично здійснювали працівники СБУ.
Також адвокат вказує, що немає даних щодо добровільної згоди чи заяви свідка на участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, а також постанови прокурора чи слідчого про залучення останнього до конфіденційного співробітництва, а тому, з урахуванням ч. 1 ст. 275 КПК, відсутні правові підстави для використання інформації, отриманої під час проведення НСРД за його участю.
Позиція Верховного Суду
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Так, ККС ВС зауважив, що під конфіденційним співробітництвом необхідно розуміти негласні відносини, що встановлюються уповноваженими органами з повнолітньою дієздатною особою на засадах добровільності та конспіративності, використовуються для вирішення завдань кримінального провадження.
Залучення особи до конфіденційного співробітництва є не окремим різновидом НСРД, а складовим елементом їх проведення, що вбачається з положень ч. 2 ст. 246 КПК, де визначено види НСРД, серед яких залучення до конфіденційного співробітництва відсутнє.
Участь конфідента в контексті реалізації положень статей 223, 246, 271 КПК охоплюється змістом і є невід’ємною складовою процесуальної дії органу досудового розслідування, спрямованої на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Дії конфідента як невід’ємна складова НСРД у формі оперативної закупки фактично утворюють собою спосіб здійснення правоохоронним органом окремої процесуальної дії, метод втілення прихованих засобів виявлення і викриття кримінального правопорушення спеціальними підрозділами, отже, і виконавчий зміст здійснення правоохоронної діяльності у формі проведення НСРД.
З огляду на характер конфіденційного співробітництва, орган розслідування сам визначає форми й способи його організації з урахуванням потреб розслідування, необхідності запобігти розголошенню факту і деталей такого співробітництва тощо.
Відповідно до постанов про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки прокурор доручив проведення оперативних закупок управлінню СБУ, указавши, що виконання цієї слідчої дії необхідно доручити особі, підібраній саме оперативним підрозділом. Тобто прокурор уповноважив оперативний підрозділ та його працівників визначити особу, яка здійснить оперативну закупку.
Таким чином, оперативні співробітники управління СБУ були уповноважені здійснювати контроль як за вчиненням негласних слідчих (розшукових) дій, так і за проведенням оперативних закупок, у тому числі були уповноважені самостійно визначити особу, яка б здійснила оперативну закупку.
Окремої постанови про залучення особи до конфіденційного співробітництва в матеріалах справи немає.
Разом із тим, рішення про застосування заходів безпеки, які містять справжні анкетні дані особи, яка дала згоду на конфіденційне співробітництво і до якої були застосовані заходи безпеки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 252 КПК та п. «а» ст. 15 Закону від 23.12.1993 № 3782-XII «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» є державною таємницею і до матеріалів кримінального провадження не приєднуються, а зберігаються окремо в органі, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження. Тому залучення свідка до участі в контролі за вчиненням злочину було зумовлено об’єктивними обставинами та відповідає положенням ч. 6 ст. 246 КПК, а відсутність у матеріалах провадження окремої постанови про його залучення до конфіденційного співробітництва не є порушенням вимог КПК, не свідчить про недотримання прав учасників кримінального провадження, про наявність таких порушень КПК, які б могли призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Автор: Наталя Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
