Наявна в матеріалах справи завірена копія оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя про звільнення позивача з посади судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за вчинення істотного дисциплінарного проступку свідчить, що воно підписане не всіма членами ВРП, які брали участь в ухваленні (замість вісімнадцяти підписів містить сімнадцять), тобто з порушенням вимог Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», що зумовлює скасування такого рішення на підставі п. 2 ч. 2 ст. 57 цього Закону.
Суддя звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення ВРП про його звільнення, прийняте після встановлення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України фактів, що дії позивача порочать звання судді, викликають сумніви у його об’єктивності, неупередженості та принижують авторитет судової влади.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у задоволенні позову. Зазначене рішення було прийнято з окремою думкою судді, відповідно до якої рішення ВРП не підписане одним із її членів, що брав участь у його ухваленні, а це є підставою для його скасування відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Не погодившись із судовим рішенням про відмову в задоволенні позову, скаржник подав апеляційну скаргу про його скасування та просив прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що рішення ВККС України про внесення подання щодо звільнення позивача з посади судді вже було предметом судового розгляду, внаслідок якого йому відмовлено у задоволені позовних вимог. Цю постанову позивач не оскаржував, а рішення ВККС України є чинним і законним. У процесі судового розгляду підтверджено висновки ВККС України та надано відповідну оцінку діям судді, а тому факт, що позивач вчинив істотний дисциплінарний проступок та, як наслідок, правомірність рішення ВККС України про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади судді не потребують доказування.
Підстави і порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади визначено Конституцією України, законами України від 7 вересня 2010 року № 2453 IV «Про судоустрій і статус суддів», від 2 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Аналізуючи норми законодавства, ВП ВС зазначила, що характер наслідків, передбачених законом для подібних порушень, після набрання чинності 30 вересня 2016 року Законом України від 2 червня 2016 року № 1401 VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» не змінився, а тому протиправні дії судді, які на момент винесення рішення ВККС України розцінювалися як порушення присяги, згідно із чинним законодавством охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.
Держава гарантує контроль за належним виконанням суддями своїх професійних обов’язків шляхом створення єдиного органу — ВРП, що приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів. Приписами ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що рішення ВРП про звільнення судді з визначених п. 3 та 6 ч. 6 ст. 126 Конституції України підстав – вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, може бути оскаржене та скасоване.
Як вбачається з витягу з протоколу засідання ВРП, присутніми були вісімнадцять членів, тобто більшість від складу, які одноголосно проголосували «за» звільнення позивача з посади судді. Судді ВП ВС, оглянувши оригінал спірного рішення ВРП, встановили, що це рішення не містить підпису члена-доповідача. При цьому підпис члена-доповідача, розміщенийу кінці сторінки на зворотному боці аркуша спірного рішення, не спростовує факту відсутності підписів усіх членів ВРП, що проголосували за його ухвалення, та не підтверджує згоди цього члена з висновками, викладеними у самому рішенні, оскільки цей підпис лише засвідчує виготовлення тексту рішення саме цим членом ВРП.
ВП ВС не здійснювала подальшого аналізу правильності оскаржуваного рішення ВРП, оскільки воно підлягає скасуванню внаслідок порушення процедури його прийняття.
З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 800/192/17 (П/9901/397/18) (провадження № 11-485сап18) можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ВП ВС визначила юрисдикцію спорів щодо нікчемності правочинів між суб'єктами господарювання.
