Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі №906/1349/15 розтлумачив п. 7 ч. 1. ст. 228 ГПК України та закрив одну із процесуальних лазівок нового ГПК України, чим унеможливив зловживання сторонами процесуальними правами та затягування судового розгляду справ.
Так, п. 7 ст. 228 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі у випадку «перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду».
Було незрозуміло, з якого моменту вважати початок перегляду судового рішення у подібних справах: з моменту постановлення судом, зацікавленим у зупиненні провадження, ухвали про передачу справи на розгляд ВС, чи з моменту прийняття палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою ВС справи до перегляду, тобто постановлення ухвали про прийняття.
Суди по-різному трактували вказану норму. Однак у постанові від 27.03.2019 у справі №906/1349/15 Верховний Суд остаточно вирішив, що право суду зупинити провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України виникає лише при наявності відомостей про постановлення ухвали про прийняття ВС у касаційному порядку до перегляду судового рішення у подібних відносинах в іншій справі.
Обґрунтовуючи своє рішення, ВС також навів прецедент ЕСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989, в якому міститься висновок про те, що сторони і суд повинні користуватися своїми процесуальними правами виключно добросовісно, а «нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції».
З постановою Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» публікувала висновок ВП ВС щодо скасування рішення ВРП через порушення процедури його ухвалення.
