Секретарь судебной палаты по рассмотрению дел о корпоративных спорах, корпоративных правах и ценных бумагах Кассационного хозяйственного суда в составе Верховного Суда Александр Баранец и начальник управления аналитической и правовой работы КХС ВС департамента аналитической и правовой работы ВС Олеся Лукомская проанализировали практику привлечения руководителей компаний к ответственности за убытки, нанесенные юридическим лицам.
Авторы проследили эволюцию судебной практики, которая берет начало с 2016 года — времени вступления в силу Закона Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты относительно защиты прав инвесторов».
У 2016 році з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту прав інвесторів» № 289-VIII українське корпоративне право зробило важливий крок уперед — акціонери та учасники компаній отримали можливість звертатися до суду з так званими похідними позовами. Відтоді акціонери та учасники компаній можуть звертатися до суду з вимогами про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями або бездіяльністю її посадових осіб, діючи при цьому в інтересах самої юридичної особи та від її імені.
Такий інструмент став новим викликом для української судової практики. Перед судами постали питання, які не мали усталених відповідей: хто саме може бути позивачем і відповідачем, які критерії відповідальності менеджменту, чи потрібне рішення загальних зборів для подання позову, чи має значення наявність вироку у кримінальній справі проти керівника тощо.
Водночас судді підкреслюють, що надання права акціонерам/учасникам звертатися до суду в інтересах юридичної особи з похідним позовом не обмежило саму юридичну особу у праві подавати позов про відшкодування збитків до посадової особи, що прямо вбачається з ч. 7 ст. 30 ГПК України. Але і за умови подання відповідного позову самою юридичною особою у судовій практиці виникали аналогічні питання.
Попри складність і новизну, за останні роки Верховному Суду вдалося вибудувати логічну систему правових підходів, що забезпечують єдність судової практики та створюють правову визначеність для всіх учасників корпоративних відносин. Показово, що близько 67 % рішень судів попередніх інстанцій у цій категорії залишаються без змін — і приблизно порівну серед них як рішення про задоволення, так і про відмову в позові. Така тенденція є показником стабільності судової практики, має важливе значення для забезпечення передбачуваності судових рішень та підвищує рівень довіри до судової системи.
Завдяки сформованій усталеній практиці судді можуть розподілити ключові висновки Верховного Суду у спорах про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи за такими напрямками:
- юрисдикційність спорів
- позивач у справах про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи
- відповідач у справах про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи
- обов’язки посадових осіб юридичної особи
- умови притягнення посадової особи до відповідальності за заподіяння шкоди юридичній особі
- позовна давність у спорах про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи
Юрисдикційність спорів
Послідовна практика Верховного Суду свідчить, що спори між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями такої посадової особи, як за позовом власника/акціонера/учасника такої юридичної особи так і за позовом самої юридичної особи, підлягають розгляду в порядку позовного провадження за правилами господарського судочинства (див., напр.: постанови ВП ВС від 22.10.2019 у справі № Б15/101-08, від 11.12.2019 у справі № 638/15118/16-ц, від 14.04.2020 у справі № 910/12217/19, постанову КГС ВС від 23.10.2024 у справі № 910/2301/24).
Наявність трудових відносин між юридичною особою та її посадовою особою не впливає на юрисдикцію спорів про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями або бездіяльністю цієї посадової особи; такі спори розглядаються у порядку господарського судочинства (див., напр.: постанову ВП ВС від 14.04.2020 у справі № 910/12217/19).
судді звертають також увагу на те, що якщо зазначений спір виник щодо боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, то такий спір підлягає розгляду в господарському суді, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Арбітражний керуючий як ліквідатор виконує обов'язки органу управління юридичної особи, тому до нього може бути поданий позов про відшкодування збитків, завданих юридичній особі, навіть після припинення виконання функцій ліквідатора (див., напр.: постанову ВП ВС від 22.10.2019 у справі № Б15/101-08).
Позивач у справах про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи
Особливості участі у судовому процесі осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою особою закріплені у ст. 54 ГПК України. Найперше судді звертають увагу на те, що правове регулювання цієї статті поширюється на випадки подання позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. Тобто на підставі наведеної процесуальної норми власник (учасник, акціонер) може звернутися до суду в інтересах юридичної особи саме із зазначеним позовом. З іншими позовами в інтересах юридичної особи власник (учасник, акціонер) може звернутися лише в разі наявності підстав, прямо передбачених відповідними законодавчими нормами (див., напр.: постанови КГС ВС від 28.02.2019 у справі № 904/4669/18, від 22.05.2020 у справі № 910/17602/19, від 08.09.2020 у справі № 910/17599/19).
Власник (учасник, акціонер) є законним представником юридичної особи у cпорі за позовом до посадової особи про відшкодування збитків, завданих юридичній особі, без необхідності додаткового документального підтвердження повноважень, а юридична особа набуває статусу позивача, але не може здійснювати процесуальні права без згоди власника, який подав позов (див., напр.: постанову ВП ВС від 14.04.2020 у справі № 910/12217/19).
Власник (учасник, акціонер) має право на звернення до суду в інтересах юридичної особи з позовом до директора про відшкодування збитків, завданих цій юридичній особі, незалежно від того чи ухвалювалося загальними зборами рішення про притягнення директора до відповідальності.
Наявність чи відсутність такого рішення не має значення й у вирішенні судом питання про доведеність складу деліктного порушення. Інше (зворотне) тлумачення суперечило би змісту ст. 54 ГПК України і фактично позбавляло учасника з часткою у статутному капіталі, яка не надає більшості голосів в голосуванні на зборах, права на звернення до суду з відповідною позовною вимогою (див., напр.: постанови КГС ВС від 24.02.2021 у справі № 904/982/19, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20).
На завершення цього блоку судді звертають увагу на усталений підхід КГС ВС про те, що надмірний формалізм у вирішенні питання про прийняття позовної заяви та суворе трактування процесуальних правил позбавляють заявника права на звернення до суду, що є порушенням права на справедливий суд. Зокрема, якщо одна особа одночасно є й учасником товариства, і його керівником, та подає позов про стягнення безпідставно набутих коштів з попереднього керівника, зазначаючи свій статус директора, такий позов вважається поданим від імені власника юридичної особи, навіть якщо формально підписаний особою як директором. Крім цього, з позовом про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, може звернутися як власник / учасник, якому належить 5 і більше відсотків статутного капіталу, так і сама юридична особа (див., напр.: постанови КГС ВС від 05.12.2023 у cправі № 917/178/23, від 04.06.2024 у справі № 906/1361/23, від 23.10.2024 у cправі № 910/2301/24).
Відповідач у справах про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи
Ключовий висновок у цьому блоці полягає у тому, що правовий статус членів виконавчого органу юридичної особи, посадових осіб, у тому числі директора, які здійснюють управління діяльністю юридичної особи, значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій з управління юридичною особою. Той факт, що члени виконавчого органу юридичної особи перебувають у трудових відносинах з юридичною особою, не встановлює пріоритету трудового регулювання над цивільним (див., напр.: постанови КГС ВС від 17.08.2023 у cправі № 902/183/22, від 11.09.2024 у cправі № 911/3853/23).
Також судді зазначають, що зобов'язання з відшкодування збитків не є таким, що нерозривно пов'язане з особою померлого, спірні правовідносини допускають правонаступництво. З огляду на це сформована позиція про те, що до спадкоємців переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем, який був посадовою особою товариства, в межах вартості спадкового майна та пропорційно до частки кожного із спадкоємців. Спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду не залежить від того, чи була присуджена така шкода судом зі спадкодавця за його життя (див., напр.: постанову КГС ВС від 15.05.2025 № 910/4707/21).
Обов’язки посадових осіб юридичної особи
Згідно з вимогами ст. 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов’язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи за зловживання своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (див., напр.: постанову ВП ВС від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17; постанови КГС ВС від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 12.03.2024 у cправі № 922/5102/21).
Застосування ст. 92 ЦК України передбачає оцінку не лише формального дотримання посадовою особою вимог законодавства та установчих документів, але й добросовісності, розумності та відповідності її дій інтересам товариства. Директор товариства має фідуціарні обов'язки дбайливого ставлення та лояльності, що передбачають добросовісне управління в інтересах товариства. У вирішенні питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою діє презумпція, що така особа діяла в найкращих інтересах товариства, її рішення були незалежними й обґрунтованими, а фідуціарні обов'язки виконані належним чином. Однак при спростуванні учасником юридичної особи цієї презумпції за одним із критеріїв тягар доведення добросовісності своїх дій переходить до посадової особи (див., напр.: постанови КГС ВС від 16.02.2022 у cправі № 905/1575/20, від 14.06.2023 № 904/8586/21, від 11.09.2024 у cправі № 911/3853/23).
Умови притягнення посадової особи до відповідальності за заподіяння шкоди юридичній особі
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (див., напр.: постанови КГС ВС від 04.04.2018 у справі № 910/2018/17, від 07.09.2021 у справі № 911/2460/18, від 25.10.2022 у cправі № 918/1131/20).
Протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов’язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Обов’язок з доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, покладено на позивача (див., напр.: постанову ВП ВС від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16; постанови КГС ВС від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 19.07.2023 у cправі № 923/618/21).
Позовна давність у спорах про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи
Початок перебігу позовної давності для стягнення збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи, починається з моменту виникнення у заінтересованої особи права на позов, тобто з моменту фактичного понесення юридичною особою витрат (див., напр.: постанову КГС ВС від 07.09.2021 у справі № 911/2460/18).
Висновок
Верховний Суд напрацював єдині стандарти розгляду спорів про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями чи бездіяльністю її посадових осіб. Ці стандарти забезпечують передбачуваність судових рішень, підвищують рівень правової визначеності та зміцнюють принцип відповідального корпоративного управління.
Ключові позиції можна звести до чотирьох основних напрямів:
- підвідомчість таких спорів господарським судам;
- визначені кола позивачів і відповідачів;
- акцент на фідуціарних обов’язках посадових осіб;
- необхідність доведення всіх умов відповідальності.
У результаті сформована практика не лише окреслила межі відповідальності менеджменту, а й сприяє формуванню культури добросовісного управління бізнесом.
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
