У справах про встановлення батьківства важливу роль відіграють належні докази, що підтверджують походження дитини від конкретної особи. Це можуть бути документи (фото, листи, анкети), інформація від свідків, а також результати судово-генетичної експертизи. На цьому наголошують у Міністерстві юстиції.
До заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:
- документи, що підтверджують родинні зв’язки (сімейні фото, листи, анкети, рішення судів, витяги з домових книг тощо);
- довідки органів ДРАЦС щодо неможливості поновлення записів чи внесення змін до них;
- пояснення свідків, які можуть підтвердити взаємини між заявником і померлим.
Цей перелік не є вичерпним – до справи можна додавати будь-які інші відомості, що можуть підтвердити факт батьківства.
Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Всі докази батьківства мають оцінюватися судом в їх сукупності.
Найбільш переконливим доказом у справах про встановлення батьківства є ДНК-експертиза. Її точність сягає 99,99%. Під час дослідження порівнюються зразки ДНК дитини та ДНК батьків.
Строки дослідження ДНК залежать від лабораторії. Результати можуть бути готові як і через декілька днів, так і через місяць. Подібні генетичні дослідження можна зробити не в кожній лабораторії. Вартість дослідження залежить від типу тесту та інших факторів, тому кожен пацієнт сам вирішує робити його чи ні.
У судовому розгляді справи про встановлення батьківства, сторони взаємною згодою самі обирають експертну установу. Якщо такої згоди не досягнуто, то суд самостійно вирішує в якій медичній лабораторії будуть проводити тест ДНК.
З потреби суд може призначити декілька експертів для підготовки одного висновку. Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи складається з декількох етапів.
Матеріал для аналізу зазвичай збирається за допомогою ротового мазка, але можливе використання і нестандартних зразків, як нігті чи волосся.
Процедура проходить у кілька етапів: збір матеріалу, доставка до лабораторії, аналіз і підготовка висновку. Якщо сторони не погоджуються щодо лабораторії, її обирає суд.
Суд враховує всі докази в сукупності – кожен окремий документ чи висновок не має заздалегідь встановленої сили. Важлива не лише наявність доказу, але й його належність, допустимість, достовірність та зв’язок з іншими матеріалами справи. Після розгляду всіх обставин суд виносить рішення.
У випадках, коли батько помер і немає зразків його ДНК, суд може призначити посмертну молекулярно-генетичну експертизу. Для цього проводиться ексгумація та подальше дослідження біологічного матеріалу.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
