Венеційська комісія 13 червня оприлюднила свій Висновок на новий закон про національні меншини (спільноти) України, який було ухвалено 13 грудня 2022 року.
Нагадаємо, прийняття нормативного регулювання у сфері нацменшин є однією з семи вимог, які поставила перед Україною Європейська комісія в своїх рекомендаціях для початку переговорів про вступ до ЄС.
Вона звучить так: «Завершити реформу правової бази для національних меншин, яка в даний час готується відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії, та прийняти негайні та ефективні механізми реалізації».
Тобто, виконання цієї вимоги також будуть «моніторити».
Разом з тим, хоча у рекомендаціях йдеться про відповідність критеріям «Венеційки» українська влада не зверталася до Венеційської комісії з приводу цього закону. Відповідне звернення за висновком зробив 26 січня 2023 року Голова Моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи, італійський політик П’єро Фассіно.
Також слід зауважити, що деякі країни ЄС критично поставилися до цього закону. Зокрема президент Румунії Клаус Йоганніс закликав українську сторону переглянути закон про національні меншини, оскільки «він викликав занепокоєння та невдоволення з боку румунської влади».
Народний депутат Володимир В’ятрович відреагував на цей висновок Венеційської комісії досить негативно.
«Висновок Венеційської комісії на новий закон про національні меншини є відверто упередженим, а місцями просто неадекватним.
Комісія і раніше відзначалася не дуже адекватними висновками на закони різних держав, що стосуються мови чи національних меншин, але тепер перевершила саму себе. І дуже шкода, що українській владі не вдалося переконати комісію відмовитися від хоча б найбільш абсурдних висновків і порад.
Щоб причепитися до закону про національні меншини, який Україна ухвалила у грудні 2022 року після консультації з інституціями Ради Європи, ОБСЄ і врахування рекомендацій Єврокомісії, експертам комісії, що готували висновок (представникам Чехії, Бельгії, Швейцарії і Мексики) довелося виявити неабияку фантазію.
Наприклад Венеційська комісія вважає, що права дублювати вивіски мовами національних меншин – недостатньо. Бо, мовляв, дорого робити по кілька вивісок, тож може варто зекономити на вивісках українською. Для будь-кого (крім членів Венеційської комісії) очевидно, що якщо поруч висять, наприклад, вивіски угорською і українською мовами, то вивіска українською ніяк не порушує прав угорської меншини. А поради дозволити вивіски без україномовного варіанту взагалі жодного стосунку до захисту меншин не мають і є закликом до дискримінації українців у власній державі.
Або ж, якщо культурно-мистецький захід проводиться мовою меншини, глядачі мають право заздалегідь (за 48 годин) вимагати, щоб слова конферансьє (навіть не весь захід!) перекладався українською. Де тут порушення прав меншин? Але на думку комісії конферансьє буде дуже важко повторювати свої оголошення українською.
Але найобурливіше, що комісія, вочевидь, не знайшовши серйозних зачіпок власне в законі про меншини, вирішила заодно пороздавати рекомендації на тему законів про державну мову, про освіту й про медіа, про що її взагалі ніхто не просив. Штучно протиставляючи захист державної мови правам меншин, Венеційська комісія рекомендує скасувати важливі норми, які захищають українську мову.
Наприклад, вимоги закону про медіа, що українською мовою має бути 90% програм на загальноукраїнських і 80% на регіональних каналах. Або вимогу закону про мову, що 50% асортименту книжок у книгарнях має бути українською.
Норми про сприяння розвитку і використання мов ЄС в Україні комісія (вже не вперше) перевертає з ніг на голову і трактує як утиски інших мов. На зауваження української сторони, що в аналогічній ситуації більше сприяння мовам ЄС у законодавстві Латвії Венеційська комісія визнала правомірним, у висновку міститься феноменальна відповідь: мовляв, Латвія член ЄС, а Україна лише кандидат. Тому їм можна, а вам ні.
Таких шедеврів у висновку повно», зазначив В’ятрович.
Що сказала Венеційська комісія
У підсумках до висновку ВК зауважила, що «для забезпечення повної відповідності таким стандартам ряд положень цього Закону слід переглянути».
Тому Венеціанська комісія дає такі ключові рекомендації щодо Закону про національні меншини (спільноти):
«Поширити право на організацію заходів мовами меншин для всіх осіб (стаття 10(3));
Вилучити у статті 10(3) обов’язок передбачати переклад українською мовою інформації про публічні заходи на прохання відвідувачів (глядачів) або принаймні переглянути його у світлі принципу пропорційності;
Переглянути зобов’язання, пов’язані з виданням книг і книгарнями (стаття 10(5)), у світлі принципу пропорційності;
Забезпечити більшу правову визначеність щодо можливості перекладу офіційних написів (стаття 10(7)) та загальної інформації (стаття 10(8)) мовою меншини;
Переглянути статтю 10(10), передбачивши в самому Законі критерії для прийняття методології, щоб забезпечити використання мов меншин у контактах з адміністративними органами відповідно до статті 10 FCNM та зобов’язань, ратифікованих Україною відповідно до статті 10(2) і 10(4) ECRM;
Крім того, Венеціанська комісія дає наступні рекомендації щодо інших законів, які вона вже оцінювала і на які прямо чи неявно посилається Закон про національні меншини (спільноти):
- Переглянути положення в інших законах, що містять обмеження свободи використання мови меншини та диференційоване ставлення до мов меншини, у світлі попередніх Висновків Венеціанської комісії, вважаючи виправданим наявність перехідного періоду до завершення воєнного стану, щоб внести зміни до конкретних положень, що містять різне ставлення до мов меншин ЄС і тих, що не входять до ЄС;
- Забезпечити право на доступ до засобів масової інформації мовами меншин (стаття 10(4)) шляхом скасування квот, передбачених пунктом 7(24)(c) прикінцевих і перехідних положень Закону про державну мову та в статті 40 Закону України «Про медіа» від 13 грудня 2022 року.
- Далі відкласти поступову трансформацію шкільної системи мовами меншин і переглянути її у світлі Висновку Венеціанської комісії 2017 року.
Зокрема стосовно використання мов меншин у засобах масової інформації Венеційська комісія заявила про залежність використання мов меншин від інших законодавчих актів. «На практиці це стосується статті 40 Закону України «Про медіа», ухваленого Верховною Радою України 13 грудня 2022 року, а також статті 24, статті 25 та пункту 7(24)I розділу IX перехідних положень Закону про державну мову, які збільшили частку україномовного контенту для національних і регіональних мовників з 75 до 90 відсотків, а для місцевих мовників – з 60 до 80 відсотків», зазначила ВК.
«Венеціанська комісія вже критикувала ці перехідні положення у тій мірі, в якій вони застосовуються до приватних телерадіокомпаній як такі, що обмежують свободу вираження поглядів, гарантовану статтею 10 ЄКПЛ, а також право меншин користуватися власною культурою чи мовою.
Комісія заявила: «Хоча ці обмеження служать законній меті, можна поставити під сумнів, чи вони пропорційні цій меті, оскільки вони залишають дуже мало місця для використання мов меншин. Слід нагадати, що Україна, ратифікувавши Рамкову конвенцію, зобов’язалася забезпечити у правовому полі радіо- та телемовлення, наскільки це можливо, надання особам, які належать до національних меншин, можливості створювати та використовувати власні ЗМІ», - вважає Венеційська комісія.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
