Європейський суд з прав людини 16 листопада 2023 року оприлюднив нову позицію, яка стосується питання обов’язковості участі прокурора у судових засіданнях по справах за статтею 130 КпАП щодо керування автомобілем у стані сп’яніння. У ньому він вказав на критерії, коли відсутність прокурора не є порушенням Конвенції.
Питання полягало у тому, що за відсутності у судовому засіданні прокурора і поліцейського, який склав протокол, на думку заявника, суд фактично бере на себе роль сторони обвинувачення, що викликає сумніви в його неупередженості.
Історія питання
Як відомо, Європейський суд з прав людини 6 жовтня 2022 року у справі «Бантиш та інші проти України» констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини у зв`язку з небезсторонністю суду з огляду на відсутність сторони обвинувачення, тобто, прокурора, під час розгляду справи про притягнення водія за керування автомобілем у стані сп’яніння за ч. 1 статті 130 Кодексу про адміністративні правопорушення до адміністративної відповідальності.
ЄСПЛ вважав, що мала місце небезсторонність суду, бо у справі про адмінправопорушення не був присутній прокурор.
30 серпня 2023 року Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу №208/712/19 стосовно водія, покараного за керування автомобілем у стані сп’яніння, після того, як ЄСПЛ встановив порушення Конвенції Україною, зазначила, що орган Національної поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення й так фактично виконує функцію обвинувачення.
«Велика Палата вважає, що уповноважений орган Національної поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення фактично виконував функцію обвинувачення та разом із протоколом скерував до суду одержані ним письмові докази.
З огляду на те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту не були присутніми, а суд розглянув справу за письмовими матеріалами, які надали сторони, рішення ЄСПЛ щодо заявника не спонукає до висновку про те, що допущене державою порушення Конвенції у цій конкретній ситуації поставило під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні», - зазначила ВП ВС і відмовила в задоволенні заяви захисника про перегляд рішень судів після рішення ЄСПЛ.
Згодом за проблему взялися депутати. Як раніше писала «Судово-юридична газета», у Верховній Раді вже з’явився законопроект 10002, яким пропонують запровадити обов’язкову участь прокурора в справах про нетверезе водіння. Втім, виникає питання, чи «вистачить» прокурорів в Україні для того, аби закрити участь в усіх подібних справах.
А 22 вересня на виконання рішення ЄСПЛ «Бантиш та інші проти України» у парламенті з’явився альтернативний законопроект 10002-1 про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення. Його ініціаторами виступають Максим Павлюк, Дмитро Припутень, В’ячеслав Медяник та інші. Вони пропонують законодавчо закріпити інститут адміністративно-деліктного обвинувачення в окремих категоріях справ про адміністративні правопорушення.
Нове рішення ЄСПЛ
Втім, 16 листопада 2023 року у Європейського суду з прав людини з’явилася нова позиція у справі «Фігурка проти України» (заява № 28232/22).
У цій справі поліція в листопаді 2020 року склала протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП через керування заявником транспортним засобом з ознаками сп’яніння й відмову заявника пройти огляд на визначення стану сп’яніння.
Розглянувши справу за відсутності сторін, районний суд визнав заявника винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначив йому штраф у розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування автомобілем на 1 рік. Заявник оскаржив цю постанову до апеляційного суду. Апеляційний суд залишив постанову першої інстанції без змін.
Заявник вважав, що відсутність сторони обвинувачення під час розгляду апеляційним судом його скарги на постанову районного суду ставила під сумнів безсторонність цього суду у порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. Також заявник стверджував, що провадження було «кримінальним» для цілей Конвенції. Хоча прокурор мав право бути присутнім, національні суди навіть не повідомили прокурора про провадження. Заявник вказав, що рішеннями у справах «Бантиш та інші проти України та «Глущенко та Пустовий проти України» (від 2 березня 2023 року) ЄСПЛ виявив порушення через подібні ситуації, що вказує на існування системної проблеми на національному рівні.
Зі свого боку, як вказав ЄСПЛ, відсутність сторони обвинувачення під час апеляційного перегляду судом постанови про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП, за умови дотримання об’єктивного та суб’єктивного критеріїв безсторонності суду, не порушує ст. 6 Конвенції.
Як вказує ЄСПЛ, в цій справі апеляційний суд провів засідання, але не викликав ні прокурора, ні поліцейського, який склав протокол про адміністративне правопорушення. Як наслідок, жодна сторона не підтримала позицію прокуратури проти заявника на слуханні. Незважаючи на це та на те, що заявник підтвердив свою невинуватість на слуханні, апеляційний суд залишив рішення про покарання заявника без змін.
За словами заявника, цей факт сам по собі викликав сумніви щодо неупередженості суду, оскільки апеляційний суд мав взяти на себе роль сторони обвинувачення.
ЄСПЛ зауважив, що немає жодних припущень про те, що існувала проблема з неупередженістю апеляційного суду за суб’єктивним критерієм, таким як прояви ворожості, особиста поведінка чи використання мови, що вказує на упереджену думку щодо справи.
Щодо об’єктивної перевірки, Суд встановив, що відсутність сторони обвинувачення у провадженні справді може порушити питання в цьому відношенні та спричинити труднощі у здійсненні прав підсудного.
Однак у цій справі ніщо в поясненнях заявника чи в матеріалах справи не вказує на те, що відсутність прокурора на засіданні в апеляційному суді може викликати обґрунтовані сумніви щодо об’єктивної неупередженості цього суду чи іншим чином вплинути на справедливість провадження.
Зокрема, немає вказівок на те, що сам апеляційний суд, за відсутності сторони обвинувачення, вжив заходів, які можна було б витлумачити як взяття на себе ролі сторони обвинувачення, таких як, наприклад, зміна сукупності доказів на шкоду заявнику, надання нових викривальних доказів з власної ініціативи або вилучення певних доказів, наданих стороною обвинувачення.
Немає вказівок на те, що апеляційний суд змінив, за власною ініціативою, обвинувачення, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, або що він розглядав докази таким чином, щоб припустити, що тягар доказів було перекладено на заявника.
ЄСПЛ також зазначає, що фізична відсутність прокурора під час слухання в апеляційному суді не вплинула на можливість органів прокуратури відповідно до національного законодавства втрутитися, якщо вони вважали це за необхідне, і подати письмові пояснення.
За цих обставин, узятих у цілому, не можна вважати, що апеляційний суд взяв на себе роль сторони обвинувачення або був поставлений у положення, яке вимагає від нього виконання ролі сторони обвинувачення.
Заявник перебував на свободі та був представлений обраним ним адвокатом; його справа була відносно простою; і, на відміну від випадків, де суди над заявниками відбулися протягом кількох годин після їх арешту, між складанням протоколу про правопорушення та слуханням в апеляційному суді минуло більше чотирьох місяців.
Таким чином, заявник мав повну можливість підготувати свій захист, і немає жодних ознак того, що існувала будь-яка проблема з тим, щоб він був належним чином поінформований про «характер і причину обвинувачення» проти нього, як це було представлено в протоколі про адміністративне правопорушення, або маючи «достатній час і умови» для підготовки свого захисту від звинувачень.
Суд також бере до уваги предмет цієї справи, який стосувався незначного порушення правил дорожнього руху, за яке не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, категорії злочинів, до яких гарантії кримінальної відповідальності за статтею 6 не застосовуються з повною суворістю.
Підсумовуючи, у цій справі заявник не вказав на жодні конкретні обставини, які могли б змусити Суд засумніватися в неупередженості апеляційного суду. Тому він не зміг продемонструвати, що існували будь-які об’єктивно виправдані сумніви щодо неупередженості цього суду. Отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції не було, констатував ЄСПЛ.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
