У лютому 2022 року до Верховного Суду як суду першої інстанції звернулася фізична особа з позовом до Президента України, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення її на посаду судді Печерського районного суду міста Києва у передбачений законом строк та зобов`язати Президента видати указ на підставі та в межах подання Вищої ради правосуддя, внесеним згідно рішення від 10 червня 2021 року №1305/0/15-21, про призначення на посаду судді.
Після відкриття Верховним Судом провадження у цій справі від представника Президента України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив залишити позовну заяву без розгляду з мотивів пропуску строку звернення до суду.
Свої доводи представник відповідача з посиланням на положення частини п`ятої статті 122 КАС України мотивував тим, що у спірних правовідносинах застосовується місячний строк на звернення до суду, який обраховується після закінчення місячного строку на прийняття Президентом України відповідного рішення.
Крім того, на переконання представника Президента України, позивачка, будучи правником, мала знати про наявність рішення Вищої ради правосуддя про внесення подання про призначення її на посаду судді ще в день його ухвалення.
Вирішуючи клопотання представника відповідача, Верховний Суд керувався положеннями законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя», зі змісту яких встановив, що Президент України зобов`язаний видати указ про призначення судді упродовж 30 днів з дня отримання подання ВРП. Указане свідчить про те, що з наступного дня після закінчення вказаного строку, в разі невидання Президентом України відповідного указу, права особи на призначення суддею вважаються порушеними.
Зазначеними правовими актами не передбачено повідомлення особи про направлення до Офісу Президента України подання про призначення на посаду судді, а також публікування у відкритих джерелах інформації про передачу на розгляд Президенту України відповідного подання.
На підставі положень статті 123 КАС України Верховний Суд вказав, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Одночасно, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, а також не заперечується представником відповідача, що Офіс Президента України на запит повідомив позивачку про реєстрацію (надходження) подання ВРП, то Суд дійшов висновку про те, що саме з цієї дати позивачці фактично стало відомо про порушення її прав відповідачем.
Крім того, Суд урахував, що відповідач не надав жодного документального підтвердження стосовно поінформованості позивачки про дату надіслання ВРП відповідного подання та про дату його отримання Президентом України, що могло б свідчити про те, що позивачка могла або повинна була дізнатися про порушення своїх прав раніше дати, яка заявлена нею у позовній заяві.
Верховний Суд звернув увагу на те, що у статтях 102 (Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, а також реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі) та 106 (Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України) Конституції України презюмується правомірність вчинених Президентом України дій, бездіяльності та ухвалених ним рішень. Зазначена презумпція передбачає відсутність сумніву в особи у протилежному та, відповідно, необхідності вчиняти дії, спрямовані на перевірку, зокрема, бездіяльності такого суб’єкта владних повноважень, які стосуються такої особи, на предмет дотримання закону. Презумпція правомірності вчинених Президентом України дій, бездіяльності та ухвалених ним рішень також ґрунтується на положеннях статті 1 Основного Закону, згідно з якою Україна є правовою державою.
Враховуючи зазначене, Верховний Суд вирішив, що у задоволенні клопотання представника Президента України про залишення позову без розгляду необхідно відмовити.
Ухвала Верховного Суду від 1 квітня 2024 року у справі №990/29/22 (адміністративне провадження № П/990/29/22).
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
