Призначення покарання засудженому як за сукупністю кримінальних правопорушень (ч. 4 ст. 70 КК), так і за сукупністю вироків (ст. 71 КК) визначається не за процесуальним статусом, якого набула особа, щодо якої розглядається кримінальне провадження, а за датою вчинення нового кримінального правопорушення (нових кримінальних правопорушень) у співвідношенні з іншими постановленими щодо неї обвинувальними вироками, тобто набуття процесуального статусу засудженого не впливає на вибір порядку призначення покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків. Про це зазначила колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 7 травня 2024 року по справі №760/10154/22.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Місцевий суд визнав винуватою та засудив особу за ч. 2 ст. 15–ч. 4 ст. 185 КК, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК остаточне покарання за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком апеляційного суду, більш суворим за цим вироком у виді позбавлення волі на строк 5 років. Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційній скарзі прокурор стверджує, що обвинувачений вчинив новий злочин після постановлення попереднього вироку, до відбуття призначеного покарання, тобто суд помилково застосував до нього положення ч. 4 ст. 70 КК, яка не підлягає застосуванню, та не застосував ст. 71 КК, яка підлягає обов'язковому застосуванню. Вважає, що внаслідок такої помилки обвинуваченому призначено явно несправедливе, м'яке покарання.
Позиція Касаційного кримінального суду
ККС ВС скасовано ухвалу апеляційного суду і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування позиції ККС вказує, що у розглядуваній справі суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки перший вирок, ухвалений щодо обвинуваченого, ще не набрав законної сили, а, отже, останній не набув статусу засудженого, тому правила складання покарань, передбачені ст. 71 КК, не можуть бути застосовані до нього, та остаточне покарання необхідно призначати за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК
ККС звертає увагу, що дійсно у ст. 71 КК вжито термін «засуджений». Однак аргументи суду апеляційного інстанції про те, що внаслідок використання у диспозиції ст. 71 КК цього терміну судам слід застосовувати не ст. 71, а ч. 4 ст. 70 КК відхиляє. Адже у ч. 4 ст. 70 КК законодавець використав той самий термін «засуджений», що свідчить про те, що використання під час призначення покарання ст. 71 або ч. 4 ст. 70 КК жодним чином не пов’язане із процесуальним статусом особи у тому розмінні, який використовує КПК.
Призначення покарання засудженому, як за сукупністю кримінальних правопорушень (ч. 4 ст. 70 КК), так і за сукупністю вироків (ст. 71 КК) визначається не за процесуальним статусом, якого набула особа, щодо якої розглядається кримінальне провадження, а за датою вчинення нового кримінального правопорушення (нових кримінальних правопорушень) у співвідношенні з іншими постановленими щодо неї обвинувальними вироками. Тобто набуття процесуального статусу засудженого не впливає на вибір порядку призначення покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
