У кожному конкретному кримінальному провадженні, де пред’явлено обвинувачення за викрадення майна з автомобіля, яке включає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище» (ч. 3 ст. 185 КК), належить установити об’єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідний автомобіль як «сховище».
Салони чи багажні відділення автомобілів можуть бути віднесені за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з їх конструктивних особливостей, наявності пристосувань чи засобів охорони, у тому числі технічних, які об’єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказані місця як такі, що мають, окрім іншого, призначення для постійного або тимчасового зберігання майна. Про це зазначив Касаційний кримінальний суд у постанові від 23 травня 2024 року по справі №204/2070/22.
Обставини справи
Чоловіка визнано винуватим у тому, що він діючи повторно, умисно, з метою викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу через незачинені водійські двері проник до автомобіля ВАЗ-21083, звідки взяв USB-накопичувач вартістю 283,98 грн, однак не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий виявив його в салоні свого автомобіля й зупинив.
Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав винуватим та засудив чоловіка за ч. 3 ст. 15 – ч. 3 ст. 185 КК.
Позиція Верховного Суду
Касаційний кримінальний суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування позиції ККС зазначив, що вважає висновок апеляційного суду про наявність у діях засудженого кваліфікуючої ознаки вчинення замаху на крадіжку «проникнення у сховище» передчасним, з огляду на таке.
Відповідно до сталої судової практики до сховища (незалежно від ознаки стаціонарності) мають бути віднесені місця чи ділянки, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають властиві цьому конструктивні ознаки, що забезпечують охорону від доступу до них сторонніх осіб. Отже, в кожному конкретному кримінальному провадженні, де пред’явлено обвинувачення за викрадення майна з автомобіля, яке включає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище» (ч. 3 ст. 185 КК), належить установити об’єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідний автомобіль як «сховище». Ці обставини, з огляду на положення статей 91—94 КПК, підлягають обов’язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази відповідній оцінці.
Салони та/або багажні відділення автомобілів можуть бути віднесені за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з їх конструктивних особливостей, наявності пристосувань чи засобів охорони, у тому числі технічних, які об’єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказані місця як такі, що мають, окрім іншого, призначення для постійного або тимчасового зберігання майна (тобто є сховищем).
За встановлених судами попередніх інстанцій обставин засуджений вчинив замах на крадіжку належного потерпілому майна із салону автомобіля через відчинені (не замкнені на замок) двері, тобто за відсутності пристосувань чи засобів охорони, зокрема технічних, які об’єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб. Зважаючи на це та сталу судову практику, висновок апеляційного суду про наявність у діях засудженого кваліфікуючої ознаки вчинення замаху на крадіжку «проникнення у сховище» є передчасним.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
