Дії лікаря-анестезіолога, який під час проведення пластичної операції з естетичної хірургії у вигляді корекції скелета носа не здійснив належного догляду за потерпілою в період виходу її з наркозу до відновлення свідомості, своєчасно не провів відсмоктування вмісту трахеї та бронхів, що призвело до розвитку гострої дихальної недостатності внаслідок аспіраційної асфіксії, перебувають у причинному зв’язку з настанням смерті потерпілої особи й утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК (неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником). На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 16 січня 2025 року по справі №466/10640/16.
Обставини справи
Обвинувачений, обіймаючи посаду лікаря-анестезіолога за сумісництвом у міській косметологічній лікарні, здійснював анестезіологічне забезпечення під час оперативного втручання у вигляді корекції скелета носа потерпілій під загальним знечуленням із застосуванням ендотрахеальної трубки для профілактики затікання крові в дихальні шляхи.
Однак після операції обвинувачений неналежно виконав свої професійні обов’язки внаслідок недбалого ставлення до них, а саме не здійснив догляду за потерпілою в період виходу з наркозу аж до відновлення свідомості з метою попередження загрозливих для життя станів та відновлення всіх життєво важливих функцій, особливо дихальної і серцево-судинної системи, своєчасно не провів відсмоктування вмісту трахеї та бронхів, що призвело до гострої дихальної недостатності, що розвинулася внаслідок аспірації крові в респіраторний відділ легень (аспіраційна асфіксія) і спричинила тяжкі наслідки — смерть потерпілої.
Позиції судів
Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав винуватим та засудив чоловіка за ч. 1 ст.140 КК.
У касаційній скарзі засуджений стверджує, що суд не встановив дійсної причини смерті хворої потерпілої, оскільки показаннями допитаних свідків та іншими доказами не підтверджено наявності в неї ознак кровотечі під час оперативного втручання і серцево-судинної реанімації, а в ході судовомедичних експертиз не виявлено джерела і причин цієї кровотечі, тому, на думку засудженого, з урахуванням установлення ним інтубаційної трубки, у цьому випадку не могла відбутися аспірація крові в легені та подальша асфіксія.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. Касаційний кримінальний суд вказав, що за своїми професійними обов’язками, які регламентуються законодавством України про охорону здоров’я, зокрема Законом «Основи законодавства України про охорону здоров'я», прийнятим відповідно до цього Закону галузевим нормативним документом, що регулює діяльність лікарів-анестезіологів, а також посадовою інструкцією, обвинувачений як лікар-анестезіолог ніс персональну відповідальність за проведення лікування у вигляді анестезіологічного забезпечення і зобов’язаний був здійснювати ретельний нагляд за станом життєво важливих функцій організму хворої під час операції (знеболення) і післяопераційному періоді до їх відновлення та стабілізації. Ключовим моментом є те, що обвинувачений саме в післяопераційний період унаслідок недбалого ставлення до своїх професійних обов’язків не провів відсмоктування вмісту трахеї та бронхів потерпілої, тоді як був зобов’язаний виконати вказані дії, здійснюючи догляд за хворою та наглядаючи за станом життєво важливих функцій її організму до виходу з наркозу, і саме це його діяння спричинило її смерть, яка настала від аспіраційної асфіксії, тобто гострої дихальної недостатності, що розвинулася внаслідок аспірації крові в респіраторний відділ легень.
Із фактичних обставин кримінального провадження встановлено, що тяжкий наслідок у вигляді смерті потерпілої був породжений конкретним діянням засудженого, який не виконав свого обов’язку щодо належного догляду за хворою в післяопераційному періоді, а не третіх осіб чи будь-яких інших зовнішніх сил.
Якби не було діяння (бездіяльності) засудженого, цей наслідок не настав би, що свідчить про наявність однієї з обов’язкових ознак об’єктивної сторони кримінального правопорушення — причинного зв’язку між ними. Висновок про винуватість лікаря-анестезіолога у вчиненні кримінального правопорушення за наведених обставин достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, отриманих в порядку, визначеному КПК, які були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції, а саме: показаннях свідків, експертів, висновках судових експертиз, протоколів слідчих дій та інших письмових документів.
Аналіз зазначених доказів дозволив судам попередніх інстанцій чітко встановити обов’язки засудженого, які він повинен був виконати, але не виконав, та які саме вимоги нормативних актів він порушив.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
