Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та відсутність у законодавстві обмеження строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не свідчить про незастосування позовної давності до таких вимог. Видача свідоцтва про право на спадщину іншому спадкоємцю або особі, яка не є спадкоємцем, порушує права інших осіб, що мають право на спадщину.
На це вказав Верховний Суд у постанові від 5 березня 2025 року по справі 367/3618/21 за позовом чоловіка до його брата про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання права власності на 1/2 частку спадкового майна, зняття з нього арешту.
Обставини справи
На обґрунтування позовних вимог заявник зазначив, що він був зареєстрований разом з батьком, тому після його смерті вважав, що прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, зокрема успадкував 1/2 будинку. Однак, звернувшись до нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину (жовтень 2020 року), дізнався, що свідоцтво про право на спадщину за законом видане нотаріусом (1984 рік) його брату на весь належний спадкодавцю житловий будинок без врахування того, що фактично є інший спадкоємець за законом першої черги після померлого, який також прийняв спадщину.
Вважав, що таке свідоцтво порушує його права як іншого спадкоємця та фактично унеможливлює подальше оформлення прав на частину спадкового майна.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак позивач пропустив позовну давність, про застосування якої просив відповідач.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд погодився з висновками судів з огляду на таке.
Оспорювання свідоцтва відбувається за волею відповідної особи, законодавець не передбачив конструкцію нікчемності свідоцтва, а тому на таку вимогу має поширюватися позовна давність.
Тобто, правова природа вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не виключає застосування до неї позовної давності.
По своїй суті вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не може бути ототожнена та/або кваліфікована як негаторний позов.
Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може доводити, що у такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину іншому із спадкоємців (чи особі, яка не має спадкоємства) перешкоджає завершенню оформлення своїх спадкових прав другому із спадкоємців, який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже свідчить про виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті.
У таких випадках перебіг позовної давності починається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Якщо особа доведе, що про існування такого свідоцтва дізналася пізніше, то перебіг позовної давності варто пов’язувати саме з таким моментом.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
