У червні 2023 року військовий звернувся з позовом, у якому просив суд визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо непроведення з ним остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн відповідно до постанови Кабміну від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 17 жовтня до 16 грудня 2022 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.
Відповідно, просив суд зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду у розмірі до 100 000 грн, а також здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 24 березня 2023 року до дня фактичної виплати належних сум додаткової грошової винагороди.
Обставини справи
Позивач указував, що у період з 17 жовтня до 16 грудня 2022 року перебував на лікуванні у зв`язку з захворюванням, що призвело до каліцтва та пов`язане із захистом Батьківщини. Оскільки таке захворювання отримане ним у період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, він має право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доказів отримання позивачем поранення (контузії, травми, каліцтва) за безпосередньої участі під час виконання обов`язків військової служби, а саме під час бойових дій, матеріали справи не містять. Тому факт захворювання, яке зазначено у його історії про хворобу штатною ВЛК військової частини від 9 січня 2023 року як - «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», не дає підстави згідно з постановою №168 для отримання під час лікування збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди.
У касаційній скарзі позивач зазначив, що суди відмовили з тих підстав, що законодавець передбачає отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн саме у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а у позивача, як зазначили суди, згідно історії про хворобу штатною ВЛК встановлено саме «захворювання».
Водночас, суди залишили поза увагою наявну в матеріалах справи довідку військової частини, яка видана на підставі наказів командира цієї ж військової частини щодо безпосередньої участі позивача у певні періоди у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
З огляду на наведене, скаржник відстоює думку про те, що отримане ним захворювання, яке загострилося під час його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, і призвело до каліцтва, пов`язано саме із захистом Батьківщини.
Позиція Верховного Суду
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 5 червня 2025 року по справі 520/16421/23, спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача відповідно до постанови №168 на нарахування й виплату збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, позивач поранення (контузії, травми або каліцтва) під час захисту Батьківщини не отримував, участі у бойових діях не брав, факт захворювання, яке зазначено у його історії про хворобу штатною ВЛК військової частини, не надає підстави згідно постанови 168 для отримання під час лікування збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди.
Додаткова винагорода 100 000 грн виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання, пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об`єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки військової частини від 24 березня 2023 року, яка видана на підставі бойових наказів командира цієї ж військової частини та витягу із журналу бойових дій, позивач дійсно у періоди з 17 липня 2022 року до 28 травня 2022 року, з 30 травня 2022 року до 31 травня 2022 року, з 2 червня 2022 року до 5 жовтня 2022 року, з 9 жовтня 2022 року до 16 жовтня 2022 року, з 17 грудня 2022 року до 25 грудня 2022 року, з 5 січня 2023 року до 19 лютого 2023 року, з 22 березня 2023 року до 24 березня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.
Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до направлення начальника медичної служби від 17 жовтня 2022 року та згідно з наказом командира військової частини позивач був направлений у військову частину на лікування та повернувся з лікування 17 грудня 2022 року.
В матеріалах справи також наявний висновок штатної ВЛК від 3 січня 2023 року, за яким позивача визнано непридатним до військової служби внаслідок захворювань, що пов`язані з захистом Батьківщини та довідки МСЕК згідно яких значиться, що «Захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини» та встановлено позивачу з 31 січня 2023 року ІІІ групу інвалідності, а з 23 травня 2023 року ІІ групу інвалідності відповідно.
Суди попередніх інстанції, однією з підстав для відмови у задоволенні позову визначили відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, залишивши поза увагою наявну в матеріалах справи довідку військової частини від 24 березня 2023 року.
Суди також не вдались до встановлення причинного зв`язку отриманого позивачем захворювання із його участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією. Йдеться про встановлення причинного зв`язку отриманого позивачем захворювання, яке в подальшому призвело до каліцтва, із захистом Батьківщини та чим це підтверджується.
Верховний Суд зазначив, що у контексті обставин справи, з яких виник спір, а також зважаючи на аргументи позивача та наявні в матеріалах справи суперечності, суди попередніх інстанцій мали би більш ретельно дослідити зазначені вище докази та надати їм оцінку.
Такий підхід до вирішення спору або підтвердив би доводи позивача в цій частині або спростував би їх. Щонайменше судовий розгляд через призму повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи не давав би підстав сумніватися у правильності дій чи рішень відповідача, а також у дотриманні судами попередніх інстанцій завдань і принципів адміністративного судочинства.
«Суд цим не намагається сказати, що відповідач щось порушив чи що його рішення/дії стосовно невиплати позивачеві додаткової винагороди протягом спірного періоду мають ознаки протиправності. Суд звертає увагу на ці обставини, оскільки вони мають значення для правильного вирішення спору, тоді як суди попередніх інстанцій оминули їх належною увагою», зазначив Верховний Суд.
У контексті викладеного Суд зауважує, що предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують наявність/відсутність підстав для отримання позивачем збільшеної до 100 000 грн на місяць додаткової винагороди, а тому наведені обставини були ключовими та підлягали обов`язковому встановленню у судовому процесі.
У юридичній науці поняття «вмотивованості» судового рішення посідає самостійне місце поряд із поняттями «законності» та «обґрунтованості» в контексті дотримання принципу верховенства права та права на справедливий суд.
Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони покликалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Отже, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог, не надавши належної правової оцінки доказам та обставинам, що можуть вплинути на правильність вирішення цієї справи. Тому оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
