Докази, які отримані внаслідок провокації злочину, не можуть бути визнані допустимими при доведенні винуватості особи, однак можуть використовуватися для спростування версії сторони обвинувачення.
Так, суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 369 КПК.
У касаційній скарзі засуджений стверджує, що був спровокований до надання неправомірної вигоди працівниками поліції. На це вказала колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 6 травня 2025 року по справі №346/2640/20.
Позиція Верховного Суду
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
В обґрунтування позиції ККС ВС вказав, що будь-який державний службовець, зокрема, і працівник поліції, зобов’язаний щонайменше утримуватися від поведінки, яка може бути розціненою як готовність вчинити корупційне правопорушення. У даному провадженні сам працівник поліції стверджував, пояснюючи необхідність увімкнення прихованого відеозапису, що в нього була підозра, що засуджений запропонує йому хабар, оскільки засуджений робив такі пропозиції працівникам поліції під час оформлення протоколу.
Показання поліцейських, які складали відповідний протокол, не підтверджують вказане повідомлення.
Але навіть, якщо вважати, що у нього були підстави для підозри, то ця обставина тим більше вимагала від працівника поліції вжити заходів, щоб його поведінка не була витлумачена як пропозиція або готовність отримати хабар.
В обставинах цієї справи ніщо не заважало йому відмовити засудженому у зустрічі в кабінеті або негайно припинити таке спілкування. Однак поведінка поліцейського носила протилежний характер: беззмістовне, не зумовлене будь-якою необхідністю, перебування в кабінеті і вичікувальна позиція поліцейського з численними паузами у розмові створювали враження готовності отримати пропозицію неправомірної вигоди і, таким чином, провокували засудженого на таку пропозицію.
Таким чином, пропозиція неправомірної вигоди з боку засудженого була спровокована поведінкою працівників поліції. Підготовка поліцейським прихованого відеозапису свідчить про те, що поведінка була усвідомлено спрямована на провокування такої пропозиції з метою фіксування злочину. ККС не надає великої ваги висловлюванням поліцейського під час зустрічі, оскільки він усвідомлював, що здійснюється відеозапис і це зумовлювало його поведінку.
Таку поведінку поліцейського ККС не може розцінити інакше, як провокування злочину з метою його викриття.
ККС звертає увагу на асиметричний підхід законодавця до правил доказування в кримінальному процесі.
Правила оцінки доказів мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави в права і свободи особи та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів. Вимога визнати докази, отримані з порушеннями, недопустимими спрямована на те, щоб сторона, що допустила порушення, не могла скористатися його результатами. Використання цих правил на шкоду стороні, яка жодним чином не відповідальна за порушення процесуальних правил, суперечить їх меті.
Тому докази, які відповідно до правил допустимості не можуть бути допущені на доведення винуватості, можуть використовуватися для спростування версії сторони обвинувачення. Позбавлення сторони захисту такого права призводить до покладення на неї негативних наслідків недотримання положень кримінального процесуального закону, допущених стороною обвинувачення щодо доказів, які виправдовують особу.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
