Заява обвинуваченого про вчинення ним злочину по суті є з'явленням із зізнанням, тобто позасудовими показаннями, тому в силу положень ст. 95 КПК не може бути визнана допустимим доказом у справі. Про це зазначив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 7 травня 2025 року по справі №705/2043/14-к.
Так, місцевий суд визнав винуватим і засудив обвинуваченого за п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 153, ч. 1 ст. 185 КК.
Апеляційний суд змінив цей вирок в частині призначеного покарання. У касаційній скарзі захисник вказує про недопустимість заяви обвинуваченого про вчинення ним злочину, яка також надана ним за відсутності захисника.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд змінив рішення судів попередніх інстанцій, виключив з мотивувальних частин судових рішень посилання як на докази винуватості обвинуваченого, фактичні дані, які містяться у його заяві від 7.01.2014.
В обґрунтування позиції ККС ВС вказав, що відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
За правилами ст. 23 КПК показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК.
Враховуючи це, заява обвинуваченого про вчинення ним злочину, по суті є явкою з повинною, тобто позасудовими показаннями, і в силу положень ч. 4 ст. 95 КПК вона не може бути визнана допустимим доказом у справі.
ККС ВС вказав, що посилання в мотивувальних частинах судових рішень судів попередніх інстанцій на вказану заяву необхідно виключити.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
