Для перетину державного кордону громадяни повинні мати не лише дійсні паспортні документи, але й, у передбачених випадках, додаткові підтверджуючі документи.
Обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя, однак таке втручання прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету. Той факт, що Закон про порядок виїзду з України не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження не можуть застосовуватися на підставі законів про правовий режим воєнного стану і про мобілізацію.
Про це йдеться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2025 року по справі №640/21967/22.
Також КАС ВС вказав, що Україна офіційно повідомила про тимчасовий відступ від окремих міжнародних зобов`язань у зв`язку з воєнним станом. В умовах воєнного стану обмеження права на виїзд були виправдані пріоритетом публічного інтересу та не були свавільними.
Обставини справи
Чоловік просив суд визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби, яка полягала в порушенні вимог Закону «Про звернення громадян» і Положення про АДПСУ. Йшлося про відмову у дозволі на короткостроковий виїзд за кордон з 29 серпня по 12 вересня 2022 року з сімейних обставин – планував відвідати весілля доньки. Відповідно, просив скасувати відмову у перетині кордону.
Позивач вказав, що прикордонниками не було враховано, що його батько загинув внаслідок артобстрілу, а тому відповідно до статті 23 закону про мобілізацію позивач не підлягає призову.
Київський окружний адмінсуду позов задовольнив частково, однак Шостий апеляційний адмінсуд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Позивач, крім АДПСУ, звертався у липні 2022 року до начальника Київської міської військової адміністрації щодо сприяння у перетині кордону, де його переадресували до АДПСУ, а також в порядку реалізації права на звернення громадян до Офісу Президента, яка була перенаправлена до Прикордонної служби.
Як встановлено під час судового розгляду, до Адміністрації Держприкордонслужби з Офісу Президента та народного депутата Мар`яни Безуглої надійшли звернення щодо надання позивачу дозволу на короткостроковий виїзд за кордон.
Прикордонна служба зазначила про відсутність передбаченого законодавством порядку виїзду за межі України у зв`язку з особливими сімейними обставинами.
При перетині кордону позивачем 30 серпня 2022 року винесено рішення про відмову і роз`яснено право оскаржити це до начальника, який може скасувати чи змінити таке рішення.
31 серпня 2022 року позивач звернувся до АДПСУ з заявою про скасування рішення про відмову. Листом від 7 жовтня 2022 року Адміністрація повідомила заявника про надіслання його звернення за належністю.
Надалі, аж 15 березня 2023 року, за результатами розгляду звернення позивача повідомлено про можливість обмеження конституційних прав і свобод. Прикордонна служба вказала, що рішення про відмову у перетинанні кордону приймаються індивідуально, після вивчення поданих на прикордонний контроль паспортних та інших документів.
Оцінка Верховного Суду
Як зазначив КАС ВС, однією з підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі є формування Верховним Судом правового висновку щодо застосування абзацу 9 ч. 3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 2-6 Правил відносно громадян, чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганських областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
Далі КАС ВС вказав, що відповідно до ч. 1 статті 33 Конституції кожному гарантується право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, що встановлюються законом.
Такими обмеженнями, зазначили судді ВС, зокрема, є обмеження, передбачені:
- Законом «Про правовий режим воєнного стану» (військове командування разом з іншими органами влади має право встановлювати особливий режим в`їзду і виїзду громадян, зокрема обмежувати свободу пересування військовозобов`язаних осіб)
- Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,
- а також Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022. Пункт 3 Указу прямо передбачає, що в умовах воєнного стану можуть тимчасово обмежуватись права і свободи громадян, у тому числі право на вільне залишення території України.
При розкритті норми закону про правовий режим воєнного стану щодо права обмежувати свободу пересування військовозобов`язаних осіб, судді Верховного Суду окреслили коло цих осіб за допомогою Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», з якого вбачається, що на військову службу за призовом приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
ВС вказав, що позивач «не досяг граничного віку перебування на військовій службі».
Разом з тим, згадав, що законом про мобілізацію передбачена відстрочка від призову.
Так, відповідно до абзацу 9 ч. 3 статті 23 вказаного Закону призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Проте, додали судді ВС, ч. 4 статті 23 закону про мобілізацію вказує на те, що особи, зазначені в абзацах 4-9 ч. 3 цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
Водночас цей Закон не встановлює переліку документів, якими особа, яка має відстрочку від призову, підтверджує свій відповідний статус.
«Незважаючи на це, у випадку, коли особа вважає що вона не підлягає призову на військову службу згідно, зокрема, з абзацом 9 ч. 3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то слід надати відповідні підтверджуючі докази.
Зокрема, такими доказами є те, що його близький родич (перелік яких є вичерпним) загинув або пропав безвісти саме під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, тобто встановлено причинний зв`язок смерті особи зі здійсненням нею заходів, визначених у абзаці 9 ч. 3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вказали судді Верховного Суду.
На переконання позивача він має право перетнути кордон на підставі абзацу 9 та пункту 2-6 Правил з огляду на те, що його батько загинув від поранення, завданого осколком снаряду, під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях.
Також КАС ВС вказав, що відповідно до постанови слідчого від 16 лютого 2016 року кримінальне провадження від 3 березня 2015 року перекваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 115 КК на кримінальне правопорушення за ч. 3 статті 258 КК. В ході досудового розслідування встановлено, що під час артобстрілу Ясинуватського району Донецької області від поранення, завданого осколками снаряду, загинув батько позивача. Дії бойовиків незаконних збройних формувань так званої «ДНР» щодо артилерійського обстрілу населеного пункту передбачаються ч. 3 статті 258 КК, тобто терористичний акт.
Далі КАС ВС вказує, що необхідними умовами для виїзду за кордон військовозобов`язаних громадян України є:
- дійсний документ, визначений статтею 2 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та документи, необхідні для в`їзду до держави прямування, транзиту;
- відсутність підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»;
- в умовах воєнного стану документальне підтвердження належності до категорії громадян, щодо яких не застосовуються обмеження у праві виїзду за межі території України (відповідні документи, які свідчать про звільнення від призову на військову службу під час мобілізації).
Верховний Суд у справі №260/4205/22 (постанова від 26 червня 2025 року) погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині того, що військовий квиток, тимчасове посвідчення або приписне – єдині документи, що підтверджують належність до військового обов`язку. Лише на підставі таких документів прикордонники можуть оцінити правомірність перетину кордону. При цьому право на відстрочку від мобілізації саме по собі не дає автоматичного права на виїзд з України.
Позивач звернув увагу на те, що під час перетину кордону 30 серпня 2022 року надав службовій особі закордонний паспорт і документи, необхідні для в`їзду до держави прямування, та документальне підтвердження належності до категорії громадян України, щодо яких не застосовується обмеження у праві виїзду за межі території України в умовах воєнного стану (це відповідні документи, які свідчать про звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, військово-облікові документи тощо), а також повідомив службову особу про відсутність підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».
У той же час суд апеляційної інстанції встановив, що ні під час перетину державного кордону 30 серпня 2022 року, ні під час розгляду справи в судах позивач не надав документи, які підтверджують його право на перетин кордону, а саме:
- підтвердження звільнення від призову під час мобілізації – військовий квиток з відміткою про звільнення від призову під час мобілізації або довідку з районних ТЦК про звільнення від призову під час мобілізації, враховуючи твердження, що його батько загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганських областях.
Не надав відповідних доказів позивач і у обґрунтування доводів касаційної скарги.
У спірній ситуації позивач для виїзду за кордон мав надати документ, підтверджуючий що він не підлягає призову.
Відповідна відмітка щодо військового обліку проставляється або у військовому квитку військовозобов`язаного, як в одному з основних документів, який підтверджує належність до військового обов`язку (або у тимчасовому посвідченні), або ж засвідчено довідкою уповноваженої особи, що документально підтвердить належності до категорії громадян України щодо яких не застосовуються обмеження у праві виїзду за межі України.
З огляду на усталену практику Верховного Суду у категорії справ щодо надання оцінки правомірності відмови у перетинанні державного кордону України під час воєнного стану слід зазначити, що у вказаний час громадяни України для перетину державного кордону повинні мати та надати на паспортному контролі не тільки дійсний паспортний документ, але і відповідний документ, який свідчить про звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, що відповідатиме вимогам Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил.
Верховний Суд вже неодноразово досліджував питання законності обмеження права громадянина України на виїзд за кордон в умовах воєнного стану:
• У справі № 380/572/23 Верховний Суд дійшов висновку, що в умовах воєнного стану, з урахуванням передбачених законом обмежень, для перетину державного кордону громадяни України повинні мати не лише дійсні паспортні документи, але й, у передбачених випадках, додаткові підтверджуючі документи, що підтверджують підстави виїзду.
• Обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак таке втручання прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету (постанова Верховного Суду від 9 березня 2023 року у справі № 600/2520/22-а).
• Той факт, що Закон «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження до вказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду (постанова Верховного Суду від 17 серпня 2023 року в справі № 380/7792/22).
• У постанові від 31 серпня 2023 року (справа № 380/572/23) Верховний Суд дійшов висновку, що в умовах воєнного стану на підставі спеціальних законів – Закону «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - можуть застосовуватися обмеження права громадян на виїзд з України, навіть якщо Закон «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» таких обмежень прямо не містить. Оскільки позивач не надав уповноваженій особі Держприкордонслужби додаткових підтверджуючих документів, передбачених у таких випадках законодавством, відмова у перетинанні державного кордону була законною і обґрунтованою.
• У справі № 380/572/23 Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги щодо порушення конституційних прав і гарантій, а також прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, звернув увагу на те, що Україна офіційно повідомила про тимчасовий відступ від окремих міжнародних зобов`язань у зв`язку з воєнним станом. Так, Україна офіційно повідомила ООН і іноземні держави про тимчасове відступлення від деяких міжнародних зобов`язань, зокрема щодо свободи пересування (стаття 33 Конституції України, стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції), у зв`язку з воєнним станом. Водночас навіть в умовах війни держава зобов`язана діяти в межах Конституції та законів і поважати права людини. Суд підкреслив, що баланс між правами громадян і потребами національної безпеки має досягатися у спосіб, який відповідає принципу верховенства права. В умовах воєнного стану обмеження права на виїзд були виправдані пріоритетом публічного інтересу та не були свавільними.
Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності спірного рішення, враховуючи відсутність доказів надання позивачем під час перетину державного кордону документів про звільнення або відстрочку від призову.
Отже, Верховний Суд вирішив, що касаційна скарга чоловіка підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
