Верховна Рада 8 жовтня 2025 року провалила голосування за чотирьох кандидатів на дві вакантні посади суддів Конституційного Суду по квоті Верховної Ради.
Подібного «прольоту» претендентів на посади суддів КСУ, та ще й у День юриста, в стінах Верховної Ради ще не відбувалося ніколи.
Хоча головною причиною невдалого голосування за кандидатів на посади суддів КСУ стала відсутність політичної волі для призначення суддів КСУ, втім, схоже, що для такого фіналу конкурсу на посади суддів КСУ, який був оголошений ще влітку 2024 року, були й інші причини.
Проблема № 1 – «Калібр» кандидатів на посади суддів КСУ
При всій повазі до усіх 4 кандидатів на посади суддів КСУ по квоті парламенту, вони навряд чи «дотягують» до рівня суддів Конституційного Суду.
Так, Верховній Раді пропонувалося обрати суддів КСУ з числа:
державного посадовця середньої ланки
головного наукового консультанту Дослідницької служби Верховної Ради
прокурора Офісу Генерального прокурора
громадської експертки, яка також є радницею голови Верховної Ради Руслана Стефанчука.
Традиційно на посади суддів КСУ Президент, Верховна Рада та З’їзд суддів призначають або відомих науковців-правників, або суддів з великим стажем здійснення судочинства. Нерідко, втім, відбуваються і «політичні» призначення, однак навіть в таких випадках особи, призначені на посади суддів КСУ, як правило, є достатньо відомими у сфері науковців-правників або у суддівській спільноті.
Наприклад, діючий склад КСУ представлений 8 вихідцями з наукової спільноти та 4 представниками суддівської спільноти. Єдине виключення – це призначення Президентом у червні 2025 року на посаду судді КСУ представника проектів ОБСЄ в Україні Олександра Водяннікова. Однак в цьому випадку загальновідомим є той факт, що Олександр Водянніков роками опікувався питаннями верховенства права та конституційного судочинства в Україні, оскільки керував відповідними проектами ОБСЄ.
Проблема № 2. «Подвійні» кандидати від різних суб’єктів призначення
Як вже розповідала «Судово-юридична газета», проблемою конкурсів на посади суддів КСУ є те, що їх учасники можуть одночасно претендувати на посади суддів КСУ одразу від усіх суб’єктів формування Суду.
Відтак, за певних обставин, для конкретного суб’єкта формування КСУ це обмежує можливість призначення суддів по своїй квоті.
За підсумками конкурсів 2024-2025 років рекомендації для призначення до Суду як по квоті Верховної Ради, так і по квоті Президента, отримали представник ОБСЄ Олександр Водянніков та науковець Юрій Барабаш, які одночасно брали участь в обох конкурсах.
У червні та вересні Олександр Водянніков та Юрій Барабаш указами Президента були призначені на посади суддів КСУ.
Відповідно, вибір для Верховної Ради звузився, а кандидати, які ще залишилися у списку претендентів, як тепер зрозуміло, не мали підтримки більшості парламенту.
Проблема № 3. «Суперечливість» кандидатів на посади суддів КСУ
Сформований ДГЕ за підсумками конкурсу рейтинговий список кандидатів на посади суддів КСУ від парламенту виглядав наступним чином:
Барабаш Юрій Григорович – проректор з науково-педагогічної роботи та стратегічного розвитку Національного юридичного університету ім. Я. Мудрого, член-кореспондент Національної академії правових наук (кандидат отримав від членів ДГЕ 6 голосів «за»).
Тропін Захар Володимирович – директор Департаменту міжнародного співробітництва та представництва Міністерства юстиції (5 голосів «за»).
Водянніков Олександр Юрійович – старший проектний співробітник (верховенство права і права людини) Програми підтримки ОБСЄ для України (4 голоси «за»).
Клименко Оксана Михайлівна –- головний науковий консультант сектору розвитку законодавства з питань правової політики Дослідницької служби Верховної Ради (4 голоси «за»).
Кириченко Юлія Миколаївна – член правління ГО «Центр політико-правових реформ» (3 голоси «за»).
Цимбалістий Тарас Олегович – прокурор Офісу Генерального прокурора (3 голоси «за»)
Своєрідним «фаворитом» голосування на посаду судді КСУ напередодні 8 жовтня вважалася член правління громадської організації «Центр політико-правових реформ», радник голови Верховної Ради Руслана Стефанчука Юлія Кириченко.
Разом з тим, як у Дорадчої групи експертів, так і у народних депутатів – членів Комітету ВРУ з питань правової політики, до кандидатки виникали запитання.
Юлія Кириченко двічі брала участь у конкурсах на посади суддів КСУ. При цьому під час першого конкурсу ДГЕ, за підсумками співбесіди, визнала її такою, що не відповідає посаді судді КСУ.
Під час іншого конкурсу, вже за кілька місяців ДГЕ переглянула свій висновок. Однак, хоча й результат був на користь Юлії Кириченко, він виявився вкрай суперечливим – голоси членів ДГЕ розподілилися порівну, тобто 3 голоси «за» та 3 голоси «проти».
Юлію Кириченко тоді підтримали голова ДГЕ Оксана Васильченко та два іноземних експерти з трьох – Ганна Сухоцька (Польща) та Морін О’Коннор (США). Оскільки іноземні експерти мають право «контрольного голосу», то фактично саме іноземці дали можливість потрапити Юлії Кириченко до списку кандидатів, рекомендованих для призначення на посади суддів КСУ.
Під час співбесіди з членами Комітету з питань правової політики 3 жовтня 2025 року Юлія Кириченко хоча й отримала рекомендацію від Комітету, однак дещо здивувала народних депутатів своїм світоглядом.
Так, розповідаючи про відсутність хоча б наукового ступеню кандидата юридичних наук, Юлія Кириченко розповіла, що наукові ступені вона вирішила не отримувати «через критичне ставлення до традиційної науки».
А ставлення до наукової діяльності в цілому вона пояснила наступним чином.
«Наука це творчість. Якщо є фах, наукою можна займатися навіть у гаражі. Я займалася наукою заради розвитку демократії. Наукового ступеню у мене не має, і я ніколи не хотіла його отримати», – розповіла Юлія Кириченко.
Як проходило голосування за кандидатів на посади суддів КСУ
Голосування за кандидатів на посади суддів Конституційного Суду проходило дещо сумбурно.
Народні депутати, перш за все від фракції «Слуга народу», у своїх промовах з парламентської трибуни одностайно заявили про необхідність призначити суддів КСУ по квоті парламенту.
«Конституційний Суд є дуже важливим органом в системі державної влади України. Він має давати оцінку відповідності законів та інших нормативно-правових актів Конституції. Не менш важливим є питання тлумачення Конституції України. Ми дуже тривалий час чекаємо рішень КСУ», – зокрема, зазначив народний депутат Федір Веніславський.
Однак, не обійшлося й без вже традиційної критики Дорадчої групи експертів, яку народні депутати вчергове звинуватили у небажанні спілкуватися з Верховною Радою.
«Дорадча група експертів перетворилася на небожителів, які вважають, що вони вирішують все, а Верховна Рада – нічого», – зазначив Федір Веніславський.
А голова Комітету ВРУ з питань правової політики Денис Маслов навіть пообіцяв Дорадчій групі експертів певні «проблеми».
«Мета Дорадчої групи експертів – сприяння суб’єктам призначення у визначенні моральних якостей кандидатів і їх професійного рівня. Однак належної комунікації з Комітетом у ДГЕ не було. На думку Комітету, необхідні законодавчі зміни стосовно ДГЕ, які нами будуть надані парламенту», – повідомив Денис Маслов.
Самі ж претенденти на посади суддів КСУ під час своїх виступів перед парламентарями всіляко намагалися уникати відповідей на не зовсім зручні запитання (наприклад, чи відповідає Конституції заборона чоловікам 23-60 років виїжджати за кордон під час дії воєнного стану або чи законно наразі Володимир Зеленський обіймає посаду президента України). Фактичне небажання кандидатів в судді КСУ відповідати на подібні запитання сподобалося не всім народним депутатам.
У підсумку, жодного судді КСУ Верховній Раді 8 жовтня призначити так і не вдалося.
Найближче до успіху був представник Мінюсту Захар Тропін – він отримав 224 голоси народних депутатів «за» при мінімально необхідних 226 голосах.
Кандидата активно підтримала фракція «Слуга народу» (178 голосів «за»), депутатські групи «За майбутнє», «Відновлення України» та «Довіра». Однак інші фракції, групи та позафракційні депутати у переважній більшості або утрималися від голосування, або взагалі були відсутні у сесійній залі.
Представницю Дослідницької служби Верховної Ради Оксану Клименко підтримала вже меншість народних депутатів – всього 93 голоси «за».
Представниця громадськості Юлія Кириченко отримала лише 126 голосів «за». Більшість голосів – 93, надала фракція «Слуга народу». Також кандидатку підтримали фракція «Європейська солідарність», депутатська група «За майбутнє» та частина фракції «Голос».
Цікаво, що попри явний конфлікт інтересів, за власну радницю проголосував спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук.
Останній кандидат, Тарас Цимбалістий, шансів на успіх вже не мав – його підтримали лише 74 депутата, переважно від фракції «Слуга народу».
При цьому слід відзначити позицію народних депутатів – членів Комітету правової політики. У переважній більшості народні депутати з профільного Комітету голосували «за» призначення до складу КСУ усіх чотирьох кандидатів.
Що далі
Враховуючи результати голосування, вже 13 жовтня Комітет ВРУ з питань правової політики планує оголосити новий конкурсний відбір на дві посади суддів КСУ по квоті парламенту.
Втім, за оцінками нардепів, новий конкурсний відбір розтягнеться щонайменше на півроку.
Автор: В’ячеслав Хрипун
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
