Венеційська комісія прийняла висновок стосовно законопроектів про застосування дисциплінарних процедур до суддів та перевірки декларацій доброчесності на пленарному засіданні 9-10 жовтня 2025 року.
Нагадаємо, 29 травня Вища рада правосуддя звернулася із запитом до Венеційської комісії стосовно законопроектів 13137 та 13137-1 про внесення змін до Закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо вдосконалення дисциплінарних та інших процедур, а також щодо законопроекту 13165-2 щодо вдосконалення декларацій доброчесності суддів та сімейних зв’язків.
Комісія вирішила підготувати цей Висновок спільно з Генеральним директоратом з прав людини та верховенства права Ради Європи (DGI).
У липні делегація Венеційської комісії та DGI провела онлайн-зустрічі з представниками ВРП, Комітету ВР з питань правової політики, народними депутатами від більшості та опозиції, Верховного Суду, ВККС, Ради суддів, Національної асоціації адвокатів, Громадської ради доброчесності, а також представниками міжнародної спільноти та організацій громадянського суспільства.
У Висновку Венеційська комісія та DGI подають такі ключові рекомендації з огляду на необхідність реформи судової системи:
- Подальший перегляд підстав для дисциплінарної відповідальності, розширення сфери охоплення грубої недбалості та/або умислу на всі дисциплінарні підстави, зазначені в статті 106 Закону про судоустрій і статус суддів. Деякі підстави для дисциплінарної відповідальності слід переглянути, зокрема ті, що стосуються поведінки, яка «ганьбить статус судді або підриває авторитет правосуддя». Підстави для дисциплінарної відповідальності, сформульовані надто нечіткими чи надто широкими термінами, мають бути конкретизовані.
- Скасування або принаймні перегляд розмежування між незначними, серйозними та істотними дисциплінарними проступками, забезпечивши передбачуваність і правову визначеність класифікації. Зв’язок між підставами дисциплінарної відповідальності та відповідними санкціями має бути уточнений, а негативні наслідки дисциплінарного проступку судді не повинні визначатися відповідно до критеріїв, затверджених Вищою радою правосуддя, а мають бути закріплені у законодавчих нормах. Положення статей 106 та статей 109 закону про судоустрій не слід застосовувати одночасно, щоб уникнути порушення принципу ne bis in idem (заборони подвійного покарання).
- Слід скасувати направлення судді на навчання до Національної школи суддів України.
- Право подавати дисциплінарні скарги на суддю слід обмежити особами, яких безпосередньо зачепили дії судді, або тими, хто має певний «законний інтерес» у справі. Запропоновані положення, які наділяють конкретні інституції, зокрема Верховну Раду, правом подавати дисциплінарні скарги, а також положення, відповідно до яких дисциплінарне провадження може бути розпочате на підставі окремої ухвали вищого суду за результатами апеляційного розгляду, не повинні бути ухвалені.
- Формулювання у законопроекті статті 107 слід переглянути, щоб гарантувати, що громадяни несуть відповідальність лише за свідоме надання неправдивої інформації у дисциплінарних скаргах, і щоб від них не вимагалося самостійно класифікувати правопорушення або надавати інформацію про його негативні наслідки. Будь-які заходи проти осіб, які подали свідомо безпідставну дисциплінарну скаргу, мають обмежуватися сплатою збору, який повинен стягуватися лише після встановлення факту подання безпідставних скарг, бути обмеженим у часі, а також повертатися і скасовуватися у випадку, якщо проти судді зрештою відкрито дисциплінарне провадження. Розмір зборів має бути пропорційним і не повинен обмежувати доступ до правосуддя для пересічних громадян чи представників громадянського суспільства.
- Якщо дисциплінарне провадження ініціює Дисциплінарна палата ВРП, її члени повинні бути усунуті від розгляду справи та не брати участі у голосуванні.
- Необхідно гармонізувати положення щодо виконання дисциплінарних рішень, які, у разі оскарження, повинні набирати чинності лише після остаточного вирішення апеляцією. Якщо існують вагомі підстави для виняткового негайного виконання, їх слід чітко та вузько визначити у законі.
- Утриматися від запровадження тимчасового відсторонення судді на час дисциплінарного провадження через ризик зловживань. Тимчасове відсторонення судді у межах дисциплінарного провадження має ґрунтуватися на конкретних обставинах справи, а не лише на тяжкості ймовірних порушень. Крім того, об’єктивні підстави для такого відсторонення повинні бути чітко визначені у законі. Підстави для оскарження та скасування рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді не повинні обмежуватися лише процедурними питаннями, а дія відсторонення не має виконуватися під час апеляційного розгляду. Якщо існують вагомі підстави для негайного виконання, їх також слід вузько визначити законом і застосовувати з урахуванням інтересів сторін процесу.
- Враховуючи важливість і потенційні наслідки перевірки Вищою кваліфікаційною комісією суддів (ВККС) декларацій доброчесності та сімейних зв’язків, основні риси й гарантії цієї процедури мають бути врегульовані на законодавчому рівні. Несвоєчасне подання або неподання декларації доброчесності та/або декларації про сімейні зв’язки, а також подання неправдивої та/або неповної інформації в таких деклараціях слід вважати серйозними або навіть істотними дисциплінарними проступками з чітким розмежуванням у кожному випадку.
- Венеційська комісія та DGI також радять забезпечити більшу точність у законодавчому врегулюванні підстав дисциплінарної відповідальності, пов’язаних із безпідставними або надмірно тривалими затримками (у розгляді справ – прим. ред.), щоб уникнути притягнення окремих суддів до відповідальності за системні недоліки судової системи.
- Крім того, лише неправомірне втручання інших суддів у процес здійснення правосуддя має тягнути за собою дисциплінарну відповідальність. Пороги, передбачені у законопроекті, видаються надмірно високими, з огляду на відносно низький офіційний рівень прожиткового мінімуму та середню заробітну плату в Україні, і мають бути переглянуті.
- Положення законопроекту, згідно з яким проступок, пов’язаний із неможливістю підтвердити законність походження майна, застосовується лише до майна, набутого після призначення на посаду судді, є сумнівним.
- Заборона для суддів, які підлягають дисциплінарним санкціям, брати участь у конкурсі на посаду в іншому суді, має поширюватися лише на випадки серйозних проступків.
- У законі про судоустрій слід чітко встановити перехідні положення щодо зворотної дії нових, суворіших санкцій.
- Щодо дисциплінарних процедур, рекомендується передбачити в законі вичерпний перелік обґрунтованих критеріїв для визначення пріоритетності розгляду дисциплінарних справ.
- У разі тимчасового відсторонення судді Венеційська комісія та DGI рекомендують установити мінімальний строк для повідомлення судді, а також надати йому можливість просити про відкладення рішення ВРП за наявності обґрунтованих обставин. Оскільки чинні поправки передбачають строк у 7 днів із моменту ухвалення рішення до повідомлення судді, рішення про тимчасове відсторонення судді не повинно набирати чинності з моменту його ухвалення, а лише з моменту повідомлення.
- Венеційська комісія та DGI також рекомендують установити вичерпний перелік відомостей, які може запитувати ВККС у межах перевірки доброчесності. Оскільки закон не містить винятків щодо оприлюднення декларацій доброчесності відповідно, ці винятки слід чітко визначити.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
