Взимку минулого року мешканця Дніпра затримали, доставили до ТЦК і СП, поставили на облік і одразу ж відправили до військової частини. А після видачі наказу – зарахували до списків особового складу ЗСУ.
На перший погляд, – це, так би мовити, стандартна процедура в умовах воєнного стану. Але у цього чоловіка була обставина, яку не можна ігнорувати: ще у 2022 році його звільнили з служби і виключили з військового обліку. Підстава – рішення суду про його засудження до п’яти років позбавлення волі з іспитовим строком. Відповідно до чинного законодавства, таких осіб можна мобілізувати лише за їх згодою та чітко визначеною процедурою. Проте у грудні 2024 року військовий комісар вирішив інакше. Незважаючи на діючий вирок, засудженого відправили на захист держави.
Як з’ясувалося, представники ТЦК і СП затриманий чоловік не мав при собі військово-облікових документів, у нього не було підстав ні для бронювання, ні для відстрочки від призову. Тому його внесли до електронної системи «Оберіг» як порушника. Також зробили довідку з відповідним висновком військово-лікарської комісії. І лише згодом, на суді, було встановлено: сам засуджений не проходив медичний огляд та немає постанови про придатність до військової служби. Це означало, що мобілізаційні заходи провели з порушеннями законодавчих вимог.
Спочатку новоспечений солдат намагався вирішити ситуацію через рапорт до командира частини. Після безуспішних спроб звільнення він був змушений звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Як зазначено у справі №160/9571/25, позивач просив «визнати протиправним та скасувати наказ про призов», а також зобов`язати командира частини – прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на факт засудження за вчинення тяжкого злочину. Зокрема, йдеться про вирок Корольовського районного суду м. Житомира, яким встановлено винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфіковано дії за ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України як участь у терористичній організації, а також за ч. 2 ст. 260 КК України як участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування. Саме цей вирок позивач визначив основним аргументом на підтвердження своїх вимог.
У свою чергу представники військової частини зазначили, що правові підстави для звільнення від мобілізації у даному випадку відсутні, оскільки виключення засуджених з військового обліку діючим законодавством не передбачено. Вони послалися на чинні зміни, які чітко визначають вичерпний перелік підстав для виключення з обліку: смерть, припинення громадянства України, визнання особи непридатною до військової служби за станом здоров’я або досягнення граничного віку перебування у запасі.
Суддя уважно проаналізував аргументи сторін. Він зверну увагу на те, що під час мобілізації засудженого ніхто з посадових осіб «не пересвідчився, чи підлягає призову позивач та чи є законодавчі обмеження щодо його призову». При цьому було встановлено суттєвий момент – «особа, яка засуджена саме за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період не може проходити військову службу в складі Збройних Сил України».
Отже, дії військових органів – протиправні. Суд скасував обидва накази – начальника ТЦК і СП (про мобілізацію) та командира частини (про зарахування до списків особового складу). Окрім цього, командування було зобов’язано виключити цього солдата з усіх видів забезпечення і повернути йому статус цивільного.
Варто підкреслити, що суд не поставив під сумнів саму ідею мобілізації. Його позиція була такою: держава не може відстоювати ідею захисту Вітчизни, порушуючи право самого захисника. Скасування військових наказів не означає «ухилення від обов’язку», а лише нагадує – навіть у воєнний час рішення про мобілізацію має базуватися на законі, а не на тиску чи помилці посадовців.
Висновки
Оновлена 37 стаття Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» чітко визначає випадки, кого і коли можна виключити з військового обліку. Але при цьому жодна норма не дає права на те, щоб до лав ЗСУ зараховувати осіб, яких звідти виключили за вироком суду. У таких випадках будь-який наказ про мобілізацію суперечить не лише адміністративному, а й кримінальному праву, фактично позбавляючи людину її процесуальних гарантій.
Вирок Дніпропетровського окружного адміністративного суду може стати орієнтиром для сотень подібних випадків. За даними правозахисних організацій, під час воєнного стану до судів надходить все більше позовів, пов’язаних із силовими мобілізаціями, затриманнями на вулиці або у транспорті. Часто у таких людей є законні підстави для звільнення – стан здоров’я, статус опікуна або судовий вирок.
Непогашена судимість за тяжкі та особливо тяжкі злочини є юридичною перешкодою для мобілізації. Водночас в Україні паралельно діє окрема процедура – залучення ув’язнених до служби за їхньою згодою, що регулюється спеціальними законами і не є класичною мобілізацією. Особи з такою судимістю не можуть перебувати на військовому обліку. Це – пряма заборона, яка поширюється на всіх, хто засуджений за тяжкі чи особливо тяжкі злочини: убивство, тероризм, злочини проти держави.
До травня 2024 року держава мала чітку законодавчу норму, яка дозволяла автоматично виключати з військового обліку осіб, засуджених до позбавлення волі. На практиці це означало, що після обвинувального вироку такі військовозобов’язані не перебували на обліку. Проте після введення нових змін процедура стала складнішою – тепер потрібно особисто звертатися до ТЦК із заявою, підтвердивши факт судимості. Тобто система формально визнає, що такі люди не можуть бути мобілізовані, але водночас перекладає обов’язок доводити даний факт – на саму особу. Це і створює певний ризик: якщо інформацію не оновили в системі «Оберіг» («Реєстр+»), то ТЦК і СП може «не помітити» судимість. Саме так і сталося з мешканцем Дніпра. І не лише з ним…
Автор Валентин Коваль
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
