До Верховної Ради надійшов законопроект № 14236 від 20.11.2025 про внесення змін до статті 10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" щодо гарантування виплати заробітної плати працівникам в період вимушеного невиконання своїх трудових обов'язків внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили”.
Проектом закону пропонується внести зміни до статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якими передбачається встановити, що невжиття роботодавцем належних організаційно-правових заходів з працівниками, які не мали змоги виконувати свої трудові обов'язки з незалежних від них причин, не може бути підставою для позбавлення їх права на отримання оплати праці.
Працівникам, які вимушено не виконували свої трудові обов'язки внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили, підлягає виплата середнього заробітку за весь період вимушеного невиконання роботи.
Необхідність законопроекту його автори обгрунтовують наступним.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
Ще 26 жовтня 2022 року у постанові від у справі № 905/857/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку обставин непереборної сили. Виплата заробітної плати працівнику - це обов'язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 Цивільного кодексу України, від якої може бути звільнений роботодавець внаслідок випадку або непереборної сили”.
Також, Верховний Суд України у постанові від 20 серпня 2025 року по справі № 337/4651/23 приходить до висновку про те, що «військова агресія, введення воєнного стану, перебування населеного пункту під окупацією та обстріли не звільняють роботодавця від обов'язку з оплати праці працівників. Якщо роботодавець не прийняв рішення щодо зупинення трудових відносин в умовах окупації, негативні правові наслідки його бездіяльності не можуть покладатися на працівника як слабшу сторону. Працівникам, які вимушено не виконували трудові обов'язки через окупацію та загрозу життю, підлягає виплата середнього заробітку за весь період вимушеного невиконання роботи».
Разом з тим, судова практика визнає, що що у Кодексі законів про працю України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Про це неодноразово зазначав, Верховний Суд, наприклад, у Постанові від 30 жовтня 2025 року по справі № 206/4800/23.
КГС також зазначив, що, з урахуванням положень статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України.
Відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватись не тільки визнанням наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним й поновленням дії трудового договору, а так само виплатою роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, застосовуючи норми статті 235 КЗпП України.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору. Якщо ж незаконні дії роботодавця (незаконне призупинення дії трудового договору) позбавили працівника можливості працювати, то на роботодавця покладається обов`язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі».
Суд, встановивши порушення законодавства про оплату праці (як-то невиплата заробітної плати), повинен визначити розмір суми, яка не була виплачена працівникові при звільненні, що є належним і ефективним способом захисту його порушених трудових прав та покликаний забезпечити належне виконання рішення суду. Схожого за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 757/17927/22 (провадження № 61-16707св23), Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24).
Тобто, депутати намагаються заповнити виявлену судовою практикою прогалину в законодавстві, а саме — відсутність механізму виплати у разі вимушеної неможливості працювати. Це логічний крок, спрямований на усунення правової невизначеності, що існує у сфері оплати праці під час війни.
Автор: Тарас Лученко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
