Борги за утримання будинків і прибудинкових територій, що накопичилися ще до 2022 року, перетворилися на юридичний ребус. Частина українців сподівається, що «три роки минули — боргу нема», але війна та заморожені строки позовної давності кардинально змінили правила гри.
Відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України, кредитор має три роки, аби звернутися до суду по стягнення основної суми боргу. Для пені строк ще коротший — один рік. Це означає, що борг, який «старший» за три роки, може бути визнаний таким, що не підлягає стягненню в судовому порядку. Але тут є важливе «але» — дія воєнного стану вплинула на обчислення строків. Частину часових інтервалів законодавець фактично «заморозив», а потім поступово відновлював перебіг. Тож автоматично відрахувати три роки від дати виникнення боргу — вже неможливо.
Судова практика підтверджує це: у справах щодо комунальних нарахувань суди аналізують не лише дату формування боргу, а й те, чи припинявся перебіг строку через нормативні зміни у 2022–2023 роках. У деяких випадках суди відмовляли у стягненні саме через пропуск позовної давності, в інших — навпаки, визнавали, що строк не сплив, оскільки був призупинений на час воєнного стану.
Важливо також розуміти, що навіть після спливу строку давності борг не «зникає» з особового рахунку. Позовна давність — це бар’єр саме для судового стягнення. Тому, якщо управитель не звертався до суду вчасно, у нього можуть виникнути проблеми з доведенням вимог. У свою чергу боржнику необхідно заявити про сплив строку, адже суд не застосовує цю норму автоматично.
У підсумку виходить, що заборгованість, яка виникла до 2022 року, може бути визнана такою, що не підлягає примусовому стягненню, але тільки після індивідуального аналізу: коли саме сформувався борг, чи були спроби кредитора стягнути кошти, чи не переривався строк поданням претензій або виконавчих документів, і чи підпадали відповідні періоди під «заморожування» під час воєнного стану.
Це питання стане предметом ще не одного судового спору, адже саме суди сьогодні визначають межу між простроченим зобов’язанням та таким, що все ще може бути стягнуте. І для багатьох українців ця межа може означати суттєве фінансове полегшення або ж — нові вимоги від управителів.
Оболонським районним судом міста Києва здійснювався розгляд цивільної справи про стягнення заборгованості за комунальні послуги, яка виникла ще з 2018 року (справа № 756/3724/25). Відповідачі посилалися на пропуск строку позовної давності, однак суд врахував фактичне споживання, показники лічильників та періоди перебування за кордоном, тож борги не були автоматично списані. Рішення про стягнення ухвалене після індивідуальної оцінки кожного елемента заборгованості.
У матеріалах справи йдеться, що з 1 травня 2018 року підприємство фактично надавало послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. До того ж, за договором цесії № 602-18 від 11 жовтня 2018 року КП «Київтеплоенерго» отримало право вимоги за боргами споживачів за послуги, надані до 1 травня 2018 року. Загальна заборгованість відповідачів станом на 31 січня 2025 року становила понад 151 тисячу гривень і включала як основну суму, так і інфляційну складову, нараховані відсотки та пеню.
Представники відповідачів у своїх відзивах заперечували проти стягнення. Вони посилалися на те, що частина мешканців тривалий час перебувала за кордоном і не користувалася комунальними послугами, а нарахування були зроблені без урахування показників лічильників. Зокрема, один з відповідачів з 2017 року проживає за межами України, а інші відповідачі з 2022 по 2024 рік перебували в Італії. Водночас вони долучили документи, що підтверджують фактичні показники лічильників, договори на юридичні послуги та акти обліку гарячої води, щоб довести, що нарахування за місця загального користування були неправомірними.
Суд детально дослідив усі матеріали, включно з актами прийому засобів обліку, свідоцтвами про повірку, витягами з реєстру прав власності та первинними розрахунками боргу, врахувавши коригування за фактичними показниками теплової енергії та гарячої води з жовтня 2018 по березень 2025 року.
Судовий процес підтвердив: борг виник, але частина нарахувань викликала спір через перебування відповідачів за кордоном та використання лічильників. Рішення про стягнення заборгованості, розподіл витрат на судовий збір та відшкодування витрат на правову допомогу визначалося з урахуванням цих обставин.
За результатами розгляду справи суд ухвалив рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до відповідачів задовольнив частково.
Стягнуто солідарно із відповідачів на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість в загальному розмірі 33372,64 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Справу відзначає важливий аспект: навіть «старі» борги за комунальні послуги підлягають детальному аналізу, де враховуються фактичне споживання, показники лічильників та перебування платників за межами країни. Суд, таким чином, виступає арбітром між правом на стягнення і реальними обставинами користування комунальними ресурсами.
Також «Судово-юридична газета» писала, яку відповідальність несуть споживачі за несплату комунальних послуг.
Автор: Анастасія Гришкова
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
