Визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (п. 12 ч. 1 ст. 346 ЦК України) є підставою припинення права власності, а чинне законодавство не містить особливостей стягнення в дохід держави активів, визнаних необґрунтованими, якщо звертається стягнення на сам актив (зокрема, майно, майнові права), а не його вартість. Тому вартість набуття у власність такого активу має значення для кваліфікації його як необґрунтованого, а не для звернення стягнення активу в дохід держави. Про це розповіли у Верховному Суді.
Якщо звертається стягнення безпосередньо на необґрунтований актив (зокрема, майно, майнові права), у резолютивній частині судового рішення не потрібно зазначати його вартість або визначати певну суму грошових коштів, у межах якої має бути звернено стягнення на майно. Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, переглядаючи рішення Вищого антикорупційного суду та постанову Апеляційної палати ВАКС.
У цій справі прокурор САП звернувся до ВАКС з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов САП, визнав необґрунтованим актив вартістю 1 862 336, 43 грн, а саме – квартиру, яка належить відповідачці; звернув стягнення на необґрунтований актив – квартиру в дохід держави в межах суми 1 862 336,00 грн. На час набуття права власності на спірну квартиру відповідачка працювала на посаді заступника начальника відділу митного оформлення митного поста.
Суди виходили з того, що спірну квартиру відповідачці подарувала мати, яка придбала її за день до укладення договору дарування; достатніх коштів на придбання квартири мати не мала, як не мали їх і родичі, котрі, згідно з розпискою, надали батькам держслужбовиці певну суму коштів у борг тощо. Суди врахували близький ступінь родинних зв’язків третіх осіб з відповідачкою, її потребу в житлі в місті, де знаходиться спірна квартира, через переміщення по службі, а також подібний спосіб набуття відповідачкою іншого майна раніше тощо.
КЦС ВС змінив резолютивну частину судових рішень, виключив з її тексту словосполучення «вартістю 1 862 336,43 грн (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі триста тридцять шість гривень сорок три копійки)», «у межах суми 1 862 336 (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі триста тридцять шість) гривень», зробивши такі правові висновки.
Правовий режим необґрунтованих активів є своєрідним додатковим обмеженням для публічних фізичних осіб. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України).
Суди обґрунтовано вважали, що прямий спосіб набуття активу (об’єкта нерухомості) матір’ю відповідачки за умови недостатності розміру законних доходів для такого набуття одночасно виступає опосередкованим способом набуття активів відповідачкою. За наведених обставин та наявності різниці між вартістю активу та грошових коштів, набутих на законними підставах, такий актив підлягає визнанню необґрунтованим.
Суди встановили набуття квартири саме за дорученням відповідачки, яке обґрунтовано не лише фактом дарування, а й іншими доказами у справі, та не встановили, що актив, щодо якого поданий позов про визнання його необґрунтованим, був набутий за рахунок законних доходів.
ВС зауважив, що згідно з ч. 4 ст. 292 ЦПК України стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, або інших активів відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (п. 12 ч. 1 ст. 346 ЦК України) є підставою припинення права власності, а чинне законодавство не містить особливостей стягнення в дохід держави активів, визнаних необґрунтованими, якщо звертається стягнення на сам актив (зокрема, майно, майнові права), а не його вартість. Тому вартість набуття у власність такого активу особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має значення для кваліфікації такого активу як необґрунтованого, а не для звернення стягнення його в дохід держави.
У зв’язку з цим, якщо звертається стягнення безпосередньо на необґрунтований актив (зокрема, майно, майнові права), у резолютивній частині судового рішення не потрібно зазначати його вартість або визначати певну суму грошових коштів, в межах якої має бути звернено стягнення на майно.
Постанова Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 991/5169/23 (провадження № 61-16166св23).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
