У Полтавській області податкова служба провела планову виїзну перевірку платника на предмет дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт і винесено відповідні податкові повідомлення-рішення. За наслідками перевірки платнику донараховано податкові зобов’язання з ПДФО, військового збору, ПДВ, а також штрафи і борг з ЄСВ на загальну суму 726,8 тисяч гривень. Про це повідомляє податкова служба.
Під час розгляду справи, судом взято до уваги доводи контролюючого органу про те, що заниження платником чистого оподатковуваного доходу призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки перевіркою встановлено завищення суми вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2018-2021 роки, яке відбулося внаслідок включення до їх складу витрат за придбану продукцію та не була реалізована у періоді що перевірявся.
Під час перевірки позивачем не надано будь-яких первинних та/або банківських документів (видаткових накладних, актів виконаних робіт, актів взаєморозрахунків та інформація щодо транспортування та зберігання товару), які підтверджують їх використання у підприємницькій діяльності.
Суд зазначив, що пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 зобов’язує суб’єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в третьому абзаці цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об’єкті). При цьому, до 01.01.2022 суб’єкт господарювання зобов’язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов’язок має бути виконаним саме на початок її проведення (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22).
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов’язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов’язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці.
Факт надання позивачем лише на стадії судового оскарження Витягу з інвентаризаційної відомості залишків товарів станом на 01.01.2023 не спростовує факту вчинення позивачем порушення підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 177.10 статті 177 ПК України в частині недотримання платником обов’язку щодо обліку доходів та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (у даному випадку квасу та безалкогольних напоїв), у зв’язку з чим надані платником вже після закінчення податкової перевірки докази такого обліку у вигляді Витягу з інвентаризаційної відомості залишків товарів станом на 01.01.2023 судом до уваги прийматися не можуть як такі, що не відповідають умовам належності доказів у контексті статті 73 КАС України.
За встановлених судовим розглядом обставин відсутності обліку товарних запасів квасу та безалкогольних напоїв суд визнає обґрунтованим висновок контролюючого органу щодо непідтвердження платником факту використання в господарській діяльності та/або наявності на залишках вищезазначених напоїв, оскільки відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних та виторгів реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованих за місцем здійснення підприємницької діяльності, реалізація цих напоїв не здійснювалася. До того ж подальша реалізація цих товарів неможлива у зв’язку з обмеженими термінами придатності.
У підсумку, судом сформульовано висновок, відповідно до якого з боку позивача не надано документального підтвердження використання придбаних квасу та безалкогольних напоїв в асортименті у господарській діяльності та/або наявності їх на залишках станом на 31.12.2022, з огляду на що операції з придбання позивачем вищезазначених товарно-матеріальних цінностей не відповідають суті розумної економічної причини за визначенням підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України та призводить до безпідставного формування податкового кредиту, оскільки перевіркою не встановлено подальшої реалізації та/або використання товарів у господарській діяльності платника чи наявності його на залишках.
Крім того, всупереч висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 27.04.2023 у справі №826/12546/16, надані позивачем до перевірки акти надання послуг не відповідають вимогам первинних документів, оскільки не містять у собі інформації щодо найменування товарів, їх кількості, адрес торговельних точок, де надавалися мерчандайзингові послуги, їх характер, суть та обсяг, відсутня інформація про час (дні, години) та осіб виконавців, силами яких надавалися послуги, процедуру підтвердження їх повноважень, порядок ведення обліку їх роботи у торговельних точках, тощо.
З огляду на зазначене, 20 червня 2025 року Другий апеляційний адміністративний суд у справі №440/6501/24 підтримав позицію суду першої інстанції та залишив апеляційну скаргу платника без задоволення, рішення суду від 24 березня 2025 року, яким відмовлено у задоволенні позову – без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
