Вимога про повернення об’єкта нерухомого майна, який є захисною спорудою цивільного захисту (протирадіаційного укриття), від особи, за якою зареєстроване право власності, має розглядатися як віндикаційний позов, оскільки така особа за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем об’єкта, натомість територіальна громада, за якою не зареєстроване право власності на такий об’єкт, не є його володільцем. Якщо право власності на захисну споруду зареєстроване за приватною особою, то права держави або територіальної громади не можуть захищатися негаторним позовом, оскільки це позов володіючого власника до неволодіючого невласника.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду.
Обставини справи №918/938/23:
У цій справі прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі міської ради до ТОВ про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині та повернення в комунальну власність протирадіаційного укриття в підвалі будинку побуту. Позовні вимоги він обґрунтовував неправомірною приватизацією захисної споруди цивільного захисту.
Місцевий господарський суд у позові відмовив. За наслідками нового розгляду справи суд апеляційної інстанції ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції (з урахуванням відповідних мотивів) залишив без змін. Постанову апеляційний суд мотивував висновками про те, що на заявлений прокурором позов в частині зобов’язання ТОВ повернути міській раді протирадіаційне укриття поширюється позовна давність, яка в цьому випадку пропущена. За результатом розгляду касаційної скарги КГС ВС змінив постанову суду апеляційної інстанції в мотивувальній частині, а в решті – залишив без змін.
КГС ВС зазначив, що у спорах щодо повернення об’єктів нерухомого майна, які є захисними спорудами цивільного захисту, належним способом захисту права є віндикаційний позов, передбачений ст. 387 ЦК України. Це обумовлено тим, що закон не містить прямої заборони на перебування таких споруд у приватній власності (на відміну, наприклад, від земель водного чи природно-заповідного фонду). Такі об’єкти не мають зовнішніх, об’єктивних, явних і видимих ознак, які б дали змогу добросовісній особі зрозуміти, що їх приватизація заборонена.
Тому наявність державної реєстрації права власності за відповідачем свідчить про реєстраційне володіння спірним об’єктом, тоді як територіальна громада його володільцем не є. В такому разі відсутні правові підстави для подання негаторного позову чи позову про визнання недійсним правочину, а належним способом захисту є позов про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
